Читати книгу - "Вечір несподіванок, Night Rain"

Я це зробив. Я подарував йому можливо чи не найперший гомосексуальний вибір в його житті. Я зробив шах і мат. І тепер все залежить від мого коханого Антона, який і має хоч якось показати, що він або у грі, або ми й не починаємо грати.

Оскільки я сидів майже впритул до об»єкта мого бажання, то чув, як він шумно дихає і як стукає його юне сердечко, опинившись у пастці вибору. Що ж він вирішить??

Здавалося, що минула вічність, поки ми так сиділи. Я вже вирішив, що на цьому ми й закінчуємо наш непочатий шлях, але раптом Шастун нахиляється, подолавши ті кілька сантиметрів між нами і в»їжджає своїми губами в мої. Не так, як в романтичних фільмах, але головне процес, а початок можна переграти. Розуміючи, що Шаст не робить більше ніяких рухів, я вирішив йому допомогти і обхопив своїми вустами його нижню губу, беручи її в полон і солодко обсмоктуючи. Від цього Антон нарешті вийшов зі ступора і почав мені пристрасно відповідати, захоплюючи мої вуста своїми і вилизуючи кожен міліметр моїх губ. Це було з біса прекрасно. Я вирішив доєднати до цієї феєрії кінчик язика і зрозуміти як він на це зреагує. Реакція була напрочуд позитивною, бо вже в наступну мить Антон почав по-справжньому мене засосувати, саме так - засосувати, заводячи свої руки мені за голову і запустивши довгі, наче в піаніста, пальці в моє густе волосся та злегка натягуючи його. Від цього я не стримався і дещо заголосно охнув від задоволення у відкриті вуста Шастуна.

І враз все припинилося. Я відкрив очі, в пошуках розуміння, що сталося і зустрів переляканий погляд Антона. І перш, ніж я щось сказав, він одразу почав вибачатися, піднявся і почав відступати:

- Вибач, Арс, я мабуть щось не так зрозумів, вибач, я не хотів, тобто хотів, але вибач, - пролепетав він і почав відходити, зриваючись на біг.

- Шаст, стій! - крикнув я, все ще нічого не розуміючи, - Стій! Повернися! Повернися і поясни, що не так?!

Але було вже запізно, спина такої дорогої мені людини безслідно щезла за рогом.

Я намагався зрозуміти. Що це щойно відбулося і як мені тепер бути. Я щось не так зробив? Все ж було добре, більше, ніж добре! За цей час я навіть подумати не міг, що щось подібне можливе в реальності, а не лише в моїх снах! І ось - моє кохане чудо сиділо навпроти мене і _ ба, більше! - цілувало мене, саме! Сам поцілував мене! Може в цьому і проблема? Може він зрозумів, що це помилка і дав задній хід? Точно, без варіантів, так і було. Я знову засмутився і шалено захотілося напитися.

Що ж, Арсенію Сергійовичу, видно доля в тебе така - бути одиноким все життя. Нічого, скільки там ще жити залишилося, якось воно буде... подумаєш, кохання невзаємне, нічого, он люди без рук і ніг живуть, а ти тут соплі розводиш від того, що тебе не кохають! В голові виник образ Шастуна, його усмішка, його дотики під час танців, його погляди від яких хотілося або здатися в полон, або кінчати, або все завжди і водночас.

Очі ставали скляними і по правій щоці сповзла маленька сльозинка.

- Так, Попов!, - наказував я собі, - ану, встав і припинив себе жаліти, ти не дівчина і не ганчірка! Взяв себе в руки і додому пішов! Завтра можливо буде легше.

Взявши таксі я через півгодини вже був вдома і випивши ще півпляшки бренді - вирубився на дивані.