Читати книгу - "Інґа"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Інґа" автора Скотт Ферріс. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 9 10 11 ... 198
Перейти на сторінку:
вона//9. Та поволі вона зрозуміла, чим вони займаються наодинці, і заявила доньці про непристойність роману з одним чоловіком, перебуваючи у шлюбі з іншим.

Ольга згадувала, що врешті-решт «втратила контроль над собою», коли застала Інґу з Нільсом під час сексу. Мати обожнювала Фейоша і вважала Блока не вартим уваги доньки. «Не розумію, чому вона дозволяє дурити себе такому нікчемі, як Нільс Блох [так вона його називала], — записала Ольга в щоденнику. — Певно, на неї находить сліпота, якщо йдеться про чоловіків»//8.

Два тижні по тому, 30 травня 1941 року, в Ольги з Інґою сталася жахлива сварка через Блока, під час якої донька сказала матері, що вже доросла і чинитиме так, як забажає. «Інґа обзивала мене найгіршими словами, про які лише можна подумати», — згадувала вона у щоденнику. «Знадобиться дуже багато часу, щоби забути таке. Наші добрі стосунки в минулому. Я не зможу прийняти нового чоловіка, допоки вона не відкриє карти перед Полем», — розмірковувала Ольга далі. «Ось що я пожинаю, після того, як я все життя намагалася дати їй все найкраще, — написала вона. — Доволі гірка нагорода»//7.

Безперечно, Ольга сподівалася, що Інґа побачить свої помилки, але натомість 2 червня донька заявила, що тієї ж ночі вирушає до Вашинґтона. Вона пояснила матері, що один з її улюблених професорів, Уолтер Піткін, автор надзвичайно успішних книг «Життя починається в сорок років» та «Короткий вступ до історії людської дурості», заохотив її шукати роботу в столиці. Ольга зізналася, що після раптової заяви доньки була «охоплена горем і смутком»//6.

Рішення Інґи порушує питання про глибину її почуттів до Блока. Якби вона його кохала, то лишилася б у Нью-Йорку. Однак натомість вона вирішила, що мусить віддалитися від матері та коханця, і шукала можливості здійснити це.

Саме до професора Піткіна звернулася Інґа. Його прихильність до неї нагадувала стосунки між батьком і донькою. Іншим викладачем, з менш платонічними намірами, був фінансист з Уолл-стрит Бернард Барух, який служив радником усіх президентів з часів Вудро Вільсона.

За словами одного біографа, Барух був «улюбленим всіма євреєм». Його зображали як доказ того, що Америка і справді є країною можливостей для всіх, а дружба з ним доводила що той, з ким Барух товаришував, не був расистом//5. На той час антисемітизм, чи нешкідливий, чи небезпечний, вважався даністю в Америці. Навіть така відома лібералка, як Елеонора Рузвельт якось після раута в Баруха сказала: «Вечірка у євреїв жахлива. Я більше ніколи в житті не хочу чути про гроші, коштовності… і хутра»//4.

Бернард зустрів Інґу в сімдесят років; з 1938 року він був удівцем. Ще у шлюбі його знали як розпусника через гучні інтрижки з прекрасними, освіченими жінками, як-от Клер Бут Брокау. Це відбулося до її заміжжя з Генрі Люсом і до її роману із Джозефом П. Кеннеді. Любовні походеньки Баруха захоплювали Франкліна Рузвельта, особливо після новини, що той подарував Брокау яхту//3. Схильність президента до таких світських пліток згодом торкнулася й Інґи.

Попри вік Барух «завзято фліртував наче вдвічі молодший чоловік»//2. Зі зростом 195 сантиметрів, лев’ячою гривою густого сивого волосся привабливість Баруха навіть для значно молодших жінок була очевидною. Одна з його коханок, Гелен Лоуренсон, яка стала редактором Vanity Fair, описувала його «високим, розумним, балакучим, ввічливим, мужнім бонвіваном, тому жінки завжди прагнули, щоб їх йому представили»//1.

Однією з них стала Інґа, хоча згадок про її представлення Барухові не залишилося. Як вона сама написала в одній зі своїх колонок, його вважали «одним із найрозумніших людей Америки» і «таким красивим, що хотілося побачити його профіль на срібному доларі»//0. Барух був зачарований Інґою, а Інґа визнавала, що якби він був молодшим, то вона «певно, закохалася б у нього». Тим часом Барух запевняв Інґу, що в неї є талант «бути кимось значним»jQuery.extend(Drupal.settings, {"basePath":"/","CToolsUrlIsAjaxTrusted":{"/b/561314/read?destination=b%2F561314%2Fread":true}});//9.

Інзі вдавалося вправно давати відсіч Баруховому напорові, не руйнуючи при цьому дружби з ним, хоча таке балансування було важким. «Мій давній шанувальник — Барух — абсолютно збожеволів, — писала вона Ользі незабаром після переїзду до Вашинґтона. — Він так з’їхав з глузду щодо мене, що телефонує щоранку о 7:30 лише, аби спитати про щось, наприклад, коли я повернуся з вікенду. І дзвонить лише, аби почути мій чудовий голос… Він може мені дуже допомогти, але… йому не піде на користь така закоханість у мене»jQuery.extend(Drupal.settings, {"basePath":"/","CToolsUrlIsAjaxTrusted":{"/b/561314/read?destination=b%2F561314%2Fread":true}});//8.

Як і передрікала Інґа, Барух згодом серйозно їй допоміг, коли її справу розслідувало ФБР. Та викладачем, який фактично сприяв її прийому на роботу у Вашинґтоні, став лауреат Пулітцерівської премії, колумніст New York Times Артур Крок. Він також був відомим бабієм, але Інґа відхилила і його загравання — хоча невідомо, чи робив він їй якісь пропозиції. Однак він добре пам’ятав їхню першу зустріч, навіть через тридцять років:


Одного дня, після зустрічі Пулітцерівського комітету в Нью-Йорку, на якій ми визначали лауреатів, я стояв на Бродвеї в пошуках таксі, а надзвичайно прекрасна-прекрасна-прекрасна білявка підійшла до мене і запитала: «Ви містер Крок?» Вона представилася Інґою Арвад, студенткою магістратури з журналістики (у Колумбійському університеті Пулітцерівський комітет теж засідає), і що хотіла б попрацювати в газеті у Вашинґтоні. І чи зможу я допомогти, якщо вона переїде туди? Я був настільки спантеличений вродою цього створіння, що сказав «так»jQuery.extend(Drupal.settings, {"basePath":"/","CToolsUrlIsAjaxTrusted":{"/b/561314/read?destination=b%2F561314%2Fread":true}});//7.

1 ... 9 10 11 ... 198
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Інґа», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Інґа"