Читати книгу - "Інґа"

476
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Інґа" автора Скотт Ферріс. Жанр книги: 💛 Публіцистика / 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 10 11 12 ... 198
Перейти на сторінку:

Без жодних інших перспектив, крім обіцянки Крока посприяти, Інґа переїхала до Вашинґтона. Після переїзду Артур запросив її у свою резиденцію у Вірджинії і пообіцяв представити впливовим людям. На чолі списку була видавчиня Washington Times-Herald Елеонора Джозефіна Меділл Паттерсон — перша жінка — власниця великої американської газети.

Розділ 5
«Найбільш зненавиджена жінка Америки»

Елеонора Джозефіна Меділл Паттерсон, відома як «Сіссі», була високою, яскравою жінкою з вогняно-рудим волоссям. Зі слів її біографа Аманди Сміт (небоги президента Кеннеді), найпомітнішою фізичною рисою у неї виявилася «незабутня грація пантери»jQuery.extend(Drupal.settings, {"basePath":"/","CToolsUrlIsAjaxTrusted":{"/b/561314/read?destination=b%2F561314%2Fread":true}});//6. Collier’s Weekly проголосив Паттерсон «напевно, найвпливовішою жінкою в Америці», що випередила навіть Елеонору Рузвельт. Крім того, Collier’s додав, що через власні бійцівські та антагоністичні погляди, особливо стосовно утримання Америки від втручання у війну, її вважають жінкою, яку «найбільше ненавиділи» в АмериціjQuery.extend(Drupal.settings, {"basePath":"/","CToolsUrlIsAjaxTrusted":{"/b/561314/read?destination=b%2F561314%2Fread":true}});//5.

Паттерсон була природженою журналісткою, онукою засновника газети Chicago Tribune, якою нині керував її кузен «полковник» Роберт МакКормік. А її старший брат, Джозеф Меділл Паттерсон, започаткував New York Daily News. Усі троє дотримувалися категоричних ізоляціоністських поглядів стосовно війни.

Паттерсон працювала редакторкою у двох газетах, що належали Уїльяму Рендольфу Хьорсту, — в ранковій Washington Herald та вечірній Washington Times. Після років умовлянь вона нарешті у 1939 році отримала згоду Хьорста, якому знадобилися гроші, продати їй обидві газети. Елеонора об’єднала їх для створення Times-Herald.

Як і її власниця, це була незвичайна газета. Мимоволі передрікаючи майбутню онлайн журналістику, одним із гасел Times-Herald стало «Цілодобово», бо упродовж дня виходило понад десять випусків. Під войовничим командуванням Паттерсон Times-Herald швидко перетворилася у газету з найбільшим накладом у Вашинґтоні і найвищим прибутком від реклами. До того ж вона обганяла конкурентів за кількістю позовів про наклепи, і за розміром виплат за судовими рішеннями за цими позовами.

Один із її зіркових авторів, Джон Уайт, який добре знав Інґу, сказав, що робота в Times-Herald нагадувала «щось на кшталт “Першої шпальти”[2]… Ми справді навчилися фокуса Хьорста виокремлювати найголовніше під час розмови із вцілілими у катастрофі»jQuery.extend(Drupal.settings, {"basePath":"/","CToolsUrlIsAjaxTrusted":{"/b/561314/read?destination=b%2F561314%2Fread":true}});//4.

Артур Крок правильно зауважив, що саме Times-Herald підходила такій рідкісній пташці, як Інґа. Завдяки рекомендації Крока (редактор Френк Уолдроп теж не заперечував), Паттерсон особисто найняла Інґу. Із самого початку видавчиня відчувала схожість з нею, бо історія Інґи була такою самою рідкісною й екзотичною, як і її власна.

У молоді роки Паттерсон пережила насилля в шлюбі з польським графом, який викрав їхню спільну доньку і тримав її заручницею, доки Елеонора погрожувала розлученням. Вона не могла повернути дитину вісімнадцять місяців і спромоглася це зробити лише завдяки особистому втручанню президента Уїльяма Говарда Тафта і російського царя Ніколая II. Пізніше Паттерсон стала відомою через її постійну ворожнечу із колишньою подругою, а тепер найзапеклішим ворогом — Еліс Рузвельт Лонґворт, під час їхньої боротьби за прихильність різних вашинґтонських політиків. Паттерсон висміяла вашинґтонське суспільство в романі «Оранжерея», в якому, зокрема, містилися такі мудрі слова: «Вашинґтон — всього лише маленьке село, і одна людина завжди в курсі справ іншої»jQuery.extend(Drupal.settings, {"basePath":"/","CToolsUrlIsAjaxTrusted":{"/b/561314/read?destination=b%2F561314%2Fread":true}});//3.

Інґа регулярно відвідувала безліч світських заходів, які Паттерсон влаштовувала у своїй величезній резиденції з білого мармуру, спроектованій Стенфордом Уайтом на Дюпон-сьоркл, 15. Елеонора чудово знала, що красиві жінки допомагають приваблювати впливових чоловіків на її вечори, а це водночас давало змогу Інзі розширити своє коло знайомств і джерел інформації.

Крім того, ця кандидатка використала для роботи своє власне коло знайомств і пообіцяла надавати сенсаційні матеріали, що одразу ж переконало Паттерсон найняти її. Інґа гарантувала тій, що зможе взяти для Times-Herald ексклюзивне інтерв’ю в одного з найзагадковіших і найтаємничіших чоловіків у світі — Акселя Веннер-Ґрена. Його капітал наприкінці 1930-х років оцінювався у мільярд доларів. До того ж уряд США також підозрював його у шпигунстві на користь нацистів.

Розділ 6
«Шведський сфінкс»

З власним шармом, рекомендацією Артура Крона, дружнім ставленням Сіссі Паттерсон і знайомством із Акселем Веннер-Ґреном, Інґа знайшла собі роботу у Вашинґтоні менш ніж за десять днів. Вона офіційно почала працювати в Times-Herald 12 червня 1941 року, а вже за два дні на першій шпальті вийшов її матеріал під заголовком «ВЕННЕР-ҐРЕН ВІДКИДАЄ МИРНІ ПЕРЕГОВОРИ»jQuery.extend(Drupal.settings, {"basePath":"/","CToolsUrlIsAjaxTrusted":{"/b/561314/read?destination=b%2F561314%2Fread":true}});//2.

Нині переважно забутий, тоді Веннер-Ґрен належав до бізнесменів нової формації і зачаровував людей у період між світовими війнами. Він був не просто промисловцем, а міжнародним промисловцем, таким, як і інші тіньові особи, як-от Альфред Левенштайн, фінансист з Бельгії, що загинув, випавши з літака, чи Івар Крюґер, шведський «Сірниковий король», чиї активи врешті-решт придбав Веннер-Ґрен. Ці магнати із капіталом у всьому світі, здається, не мали

1 ... 10 11 12 ... 198
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Інґа», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Інґа"