Читати книгу - "Дата Туташхіа, Мзечабук (Чабуа) Іраклійович Аміреджібі"

дати людям якомога більше плодів. Це велична частина тих, хто творить. Боротьба перших, можливо, увінчається багатством і матеріальним процвітанням, а боротьба других дає плоди духовні. І такий Дата Туташхіа. Він веде велику війну лише з самим собою... І немає в світі нічого, що змогло б змінити обличчя і сенс цієї великої війни! — Елізбар Карічашвілі перевів подих і, піднявши келех, закінчив свій тост: — Хіба може така людина таїти в собі небезпеку для держави?! Ні... Ніколи... Я п’ю за найблагороднішу, нескінченну й нещадну війну — війну з самим собою!

— Цікаво! — промовив Сегеді.— За цей тост, їй-богу, варто випити.— Граф трохи надпив зі свого келеха й спитав Елізбара: — Пробачте, чи не могли б ви назвати свого попередника... Мені не траплялася в розгорнутому вигляді розробка цього питання.

— Уявіть собі, графе,— сказав Елізбар, широко всміхаючись, — мені теж не траплялася... А попередник у мене один — Сандро Карідзе. А в нього, може,— Руставелі та Гурамішвілі. Може, кажу я, бо в такому розробленому вигляді немає цієї концепції і в них.

— Може, це йде він неоплатоніків і Псевдо-Діонісія,— сказав я.— Гогі, чому ж і досі не чути твого голосу?

— Я вже сказав, що думав,— озвався Гогі.— Можу лише повторити: усе, що я знав про Дату, і все, про що дізнався тут,— як кільця одного ланцюга. Людина, така, як Дата, не була небезпечна раніше, не буде небезпечна й надалі. Але не забудьте про закон... Закон і царський лад доводять до того, що незначна пригода стає злочином. І мирну людину, народжену для мирного життя, називають лиходієм і злочинцем... Багато чого залежить від того, як поведеться влада, як поставиться до Дати Туташхіа закон. Ви хотіли правди, я сказав те, що думав!

— Це правильно, батоно Гогі,— підхопив Сегеді.— Та поки є на світі держава зі своїми законами, така залежність неминуча в будь-якій країні, не лише в нашій. Більша чи менша, але така загроза трапляється людям скрізь, і міра відповідальності громадянина, рівень його свідомості мають бути компасом поведінки. Тепер щодо мого висновку з приводу обговорюваного питання...— Сегеді замовк, збираючись, очевидно, з думками, І знову заговорив: — Що я можу вам сказати?.. У мене немає особливих розходжень з вами, хоч я здогадуюся, що ваші міркування про добродія Туташхіа не могли бути позбавлені небезстороннього перебільшення. Але я розумію, що мова йшла про майбутнє вашого друга, про те, як жити йому далі на землі. І я згоден з вами. Мені теж здається, що добродій Туташхіа, помилуваний і прощений, не буде вступати в конфлікт з законами й з установами, покликаними їх охороняти. Але, скажу відверто, найважливіше для мене — що думає про все де сам добродій Туташхіа. А оскільки пані Нано відклала свою промову на кінець, може, ми попросимо Дату Туташхіа.

Дата Туташхіа відгукнувся не зразу, якийсь час він сидів, згорбившись і перебираючи чотки. Потім запитливо подивився на Нано, ніби бажаючи пропустити її поперед себе...

— Говори, Дато. Я потім...— тихо відповіла йому Нано.

Дата Туташхіа ще трохи помовчав, потім розвів руками так, наче відштовхував думки й слова, що ладні були зірватися з його вуст. Після цього він витяг цигарку, збираючись закурити, але не закурив і відклав її набік, теж мовчки, немов вагався, чи варто йому починати.

— Ваша ясновельможність,— нарешті заговорив він.— Життя зробило мене великим скептиком, я перестав розрізняти, де правда, де брехня, перестав вірити тому, чому, може, й слід було вірити. А колись же я був довірливий, як ягня, і ладен був вступити в бій з людиною, яка говорила, що на землі панує підступність. Я не хотів би образити вас, але не можу не сказати, що ви прийшли сюди з іншою метою, не для того, щоб обговорювати те, що ми обговорюємо але дві години. І хоч мета ваша повита для мене туманом, мені ясно лише одне: ви — доброзичливий і благородний, а коли так, ви не могли прийти сюди не з добром і миром. У це я вірю! І мені годиться тільки подякувати вам, ваша ясновельможність, і низько вклонитися! Добро завжди лишається добром, а хороша людина — хорошою людиною. І людям вони завжди будуть потрібні. Але ви хочете почути, що я думаю... Вам це цікаво, хоч я й не знаю чому. І я не маю права відмовитися, я повинен прийняти ваше прохання, це обов’язок чемності й взаємної приязні. Але, відверто кажучи, мені чомусь важко це зробити.— Туташхіа налив вина, всміхаючись, підняв свій келех: — Алаверди до вас, ваша ясновельможність! Сподіваюся, ви приймете мій тост?

— З приємністю! — відповів граф Сегеді й теж узяв келех у руку.

— Колись давно,— сказав Туташхіа,— в Кутаїсі один мій друг затяг мене в духан. Там до нашого столика підсіло ще троє знайомих, і почалася шалена гульба. Чаша була стопудова, і випити її було нелегко. І коли тамада виголосив черговий тост, один з тих, що сиділи за нашим столом,— звали його Датіко,— раптом відмовився пити. Тоді його друг Салуквадзе почав його вмовляти: що тобі, брате? Чому ти не п’єш? «Не можу більше пити, сили вже немає, важко дуже»,— відповів Датіко. Салуквадзе дуже здивувався й сказав: «Бути грузином взагалі важко». Сказав, як говорять про ремесло. Я, пригадую, засміявся тоді, але слова ті закарбувалися в моїй пам’яті. Справді, панове: бути грузином взагалі важко! І не лише тому, що грузин повинен пити глеками й чанами. Це ще півбіди. А найбільша біда в тому, що сяде грузин за стіл, почнуть усі пити за його здоров’я, піднесуть до неба, зрівняють з богами, а він мусить сидіти й слухати! І немає в нього, бідолахи, іншого виходу, він зобов’язаний змиритися й мовчати. Велике терпіння потрібне тут, дуже велике! Я гадаю, що грузин навчається терпінню саме за столом. Ми пропали б без цього звичаю! Бо не за столом ми ввесь час гриземося одне з одним, сваримося, ворогуємо, ненавидимо. Повинні ж ми хоч десь та любити і вихваляти одне одного? Для цього й придумано грузинський стіл, і це, їй-богу, це так погано! Я теж грузин, і все, що ви тут говорили про мене, сприймав за тости і лише тому зміг змиритися й дослухати до кінця, хоч, бог свідок, мені було це зовсім не легко! Ваша ясновельможність, ви стільки років живете в Грузії і встигли, мабуть, пізнати грузинський