Читати книгу - "Чужим життям, Ганна Зюман"

Ще більше його шокувало розуміння того, що якби Яна сама не прийшла тоді в заїжджий двір, він би так і не зміг її зловити.

Занадто витонченою та далеко не жіночою була її логіка.

Все разом узяте доводило його бажання володіти цією жінкою повністю та одноосібно до божевілля. Він давно вже все для себе вирішив, і, якби не дивна потреба Яни наполягати на тому, що їхні стосунки вільні, день відкриття храму збігся би з їхнім весіллям.

До того ж король мав рацію: їхні діти повинні бути просто неймовірні як за силою, так і за розумом.

Ось тільки чому вона так опирається?

Яна лежала, заплющивши очі, та мріяла тільки про одне: щоб цієї розмови не було.

Надто боляче їй було від того, що могло б піти за нею.

Чортовий герцог не виходив у неї з голови ні вдень, ні вночі.

Нехай усе залишиться так, як є, благала вона Бога, якого ненавиділа.

Всі ці місяці їй було занадто добре, тож вона розуміла, що рано чи пізно доведеться за це платити.

Альберт уже кілька разів намагався освідчитися їй, але вона щоразу зупиняла його.

Серце тремтіло як безпорадна пташка в руках, а розум кричав — не можна. Ти не можеш принести йому щастя, ти не можеш дати йому те, що йому потрібне!

Яна розуміла, що єдиний вихід — це відштовхнути Альберта, повернути їхні стосунки до таких, якими вони були на самому початку, коли вона бачила в ньому лише ворога, а він дивився на неї з погордою та ненавистю в очах.

Але вона не могла змусити себе.

Права була Веста, ох, як же вона мала рацію.

Єдиний вихід із ситуації був максимально зануритися в роботу, що Яна й робила весь цей час з неймовірним завзяттям.

Особняк Верховного мага

У маленьких скляних кульках відбивалося полум'я свічки, поряд з якою вони лежали.

Ерберден відкинув останню з них у спільну купу.

— Нічого не розумію, — він стомлено відкинувся на спинку крісла, — ні краплі магії. Що це таке?

Верховний почував себе таким, що остаточно заплутався.

Після перших їх екстрених зборів дива тривали, хоч і не з такою інтенсивністю, як у перші три дні.

При цьому жодного разу, з жодним членом ради не було повторення. Знайти аналоги в історії не вдалося, знайти хоч якісь сліди чи зачіпки теж не вдалося.

Його колеги втрачали витримку, й Ербердену здавалося, що вони почали потихеньку божеволіти.

Три дні тому Вулко закрився у своєму особняку та навідріз відмовився бути присутнім на щоденних засіданнях. Він взагалі перестав виходити з дому й спілкуватися хоч з ким-небудь. Едвіг шарахався від будь-якої дитини чи жінки, включаючи власних дружину та дітей. В інших тремтіли руки, а в Людмера після того, як він прокинувся в ліжку, повному мертвих щурів, почався нервовий тик. Дійшло до того, що хтось уже запропонував просити допомоги у короля.

Зроблено цю пропозицію було настільки тихо, що Ерберден навіть не встиг зрозуміти, хто це сказав.

Останнє було не дивно, адже всі добре знали про мовчазну війну між королем і Верховним, та й операцію з відбору джерела у герцога Сандра планували всім складом.

Ерберден насилу встав і пішов до вікна.

Тіло боліло неймовірно.

Втім, останнє було не дивно, адже він був уже немолодий, і сьогоднішнє падіння, коли він, встаючи з ліжка, послизнувся на розсипаних скляних кульках на підлозі, не могло пройти безслідно.

Весь цей час Ерберден метався між двома версіями: або хтось їх планомірно доводить до божевілля, або справді всі останні події є результатом дії якихось потойбічних чи магічних сил. Якщо вірно останнє, то незрозуміло, чому ці сили діють так дивно. Хоча…

Раптовий здогад, як спалах, пронизав мозок Верховного.

А чи не відбувається щось подібне з королем?

Інакше як пояснити його дивне бажання побудувати храм, у якому нібито буде джерело практично у відкритому доступі.

Коли Верховному доставили копії документів щодо створення храму, він вирішив, що король збожеволів.

Жоден розсудливий маг не буде допускати до джерела сторонніх людей і тим більше виставляти його на загальний огляд.

Зневажливе ставлення монарха до магії було чудово відоме, але вже Сандр точно такого не допустив би. А в силі його впливу на короля ніхто не сумнівався. Та й сам король не такий вже й дурний.

Ще більше Верховному магу було незрозуміло, для чого передбачався доступ до джерела простих людей.

З позиції звичайної логіки дії короля здавалися нерозумними, але що, якщо королю вдалося дізнатися щось, чого не знав сам маг? Якщо з королем відбувалися схожі подіїй він міг зрозуміти, що відбувається?

Верховний кинувся до столу та поспішив дістати письмове приладдя.

Зараз король, швидше за все, вже залишив свою літню резиденцію та прямує до столиці, адже через чотири дні він має бути присутнім на завершальному дні свята Врожаю, яке триває три дні й розпочнеться завтра. Але чим раніше Ерберден зможе отримати цікаву для себе інформацію, тим краще.