Читати книгу - "Чужим життям, Ганна Зюман"

Зануривши перо в чорнило, Верховний маг почав швидко писати листа.

Через п'ять годин

Жіночий, м'який голос манив Ербердена дзвінкими переливами сміху, він дражнив і спокушав. Магу здавалося, що найпрекрасніша німфа прийшла до нього. Ще трохи, він зловить чарівницю, затягне до своєї спальні та…

«Я взиваю до тебе!» — пролунало громове над його головою.

Різко підскочивши на ліжку, озирнувшись довкола, Ерберден метнувся до вікна.

На галявині стояла, мов застигши, чоловіча постать у дивному одязі. Він нагадував довгий плащ, але замість капюшона на голові чоловіка було щось схоже на хустку. Проте вона закривала не лише голову, а й обличчя. Залишаючи відкритим лише вузький проріз для очей.

Незважаючи на відстань, Ерберден чітко бачив, що людина дивилася прямо на нього.

Поманивши Верховного мага рукою у чорній рукавичці, постать повільно розвернулася і попрямувала до виходу із саду.

Вранці, на черговому засіданні ради магів, що з недавніх пір став обов'язковим, Ерберден не повірив своїм вухам.

Таємничий незнайомець побував у гостях у кожного. Вперше дивні події, що розпочалися десять днів тому, набули нового оберту.