Читати книгу - "Дата Туташхіа, Мзечабук (Чабуа) Іраклійович Аміреджібі"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
У пакетах, що зберігалися в моїй конторі, я знайшов важливі документи й листування цих двох людей. Усі листи, що надійшли від Дати, Мано тримала в окремому пакеті. А листи від Нано були основною цінністю Дати Туташхіа. Моя совість чиста перед ними, я виконав усе, в чому вони поклалися на мене. Їхні листи я зберігав довго, до останнього дня існування моєї адвокатської контори. А коли настав час і я зобов’язаний був знищити архів, то листів Дати і Нано я не зміг спалити одразу, а спочатку переписав у цей зшиток.
Лазе! Я маю тобі віч-на-віч сказані, але заважають люди, а ми ніколи не буваємо вдвох. Мені затискує рота страх: а що, як ти вважаєш, що жінка не може дотикатися до таких справ?
Учорашній день для мене такий самий незвичайний і тривожний, як і той давній день, коли я вперше побачила тебе на дорозі недалеко від Очамчире, Мабуть, зустрічатися за таких загадкових, неймовірних обставин нам на роду написано і приречено Всевишнім. Подумай сам і скажи — хіба я не правду кажу?!
Минулої ночі я довго не могла заснути, а все через нашу зустріч. І запитувала себе, чому я думаю про неї безперестанно, як і тоді, очамчирської ночі. Тільки вдосвіта я задрімала, не розуміючи, що діється зі мною.
А вранці настало прояснення. Все стало на своє місце, і я змогла нарешті зрозуміти, що мене так ненастанно хвилює. Звичайно, я не відкрию тобі нічого нового, але не можу не сказати: ти так нерозважливо поводишся!.. Іраклій, по-моєму, твердо впевнений, що ти Арзнев Мускіа. Та навіть коли б він знав правду, від нього не може бути нічого поганого. Річ не в ньому, річ у тобі самому, в тому, як учора, в Ортачальських садах, ти був такий згубно необережний! Ти знаєш сам: за те, щоб тебе спіймати, обіцяно винагороду, і якийсь негідник буде щасливий вистрілити тобі в спину.
Навіщо тобі все це? Чому ти з’явився туї? Я не маю права запитувати, але від в’язничних грат тебе відділяє лише один крок... Бога ради, сховайся швидше, їдь звідси!
Я посилаю тобі цей перстень на згадку про нашу чисту дружбу.
Аметист — мій улюблений камінь.
Лазе, їдь звідси!
Пані Нано! Я був здивований, коли одержав вашого листа. А потім радів, як дитина. Бо, повірте, я ніколи в житті не одержував жодного листа. Мені нікому було писати й нікуди! І все ж таки я щасливець, не смійтеся, але це так. Я казав про це й раніше, але всі сміялися у відповідь, знаючи моє життя. Та коли б я не був щасливцем, хіба зустрів би я вас у Очамчире? І після того жити й блукати по білому світу лише задля того, щоб зустріти вас удруге? Тільки з обранцем долі може відбуватися таке чудо. І сьогодні ще одне чудо — перший за ціле життя лист, якого написала найчарівніша в світі рука!
Звичайно, ви самі не можете й зрозуміти, що означає ваш лист. Цього ніхто не зможе збагнути!.. Людина, подібна до мене, не зможе встояти на землі, якщо немає нікого на світі, хто подумав би і потурбувався за неї. А я вже давно живу так, що змушений у цілковитій самотині думати і про себе, і про все на світі. Обидва ці тягарі разом я мушу нести сам. Їх не можна розділити і кожен нести окремо або вхопити на плечі тільки один з них... І це добре, що я самотній, що цілий світ у мені одному. Але така людина, як я, зрештою забуває, що про неї може думати інша людина. Забуває... І потреба в такому почутті притуплюється і ніби відмирає, наче заростає мохом і покривається попелом. Отак ти й живеш — то важко, то легко, то весело, то сумно — і гадки навіть не маєш, що людина наділена ще однією прекрасною властивістю: радістю від того, що хтось інший думає про тебе, щиро й безкорисливо турбується про твою долю. Як коштовний камінь, рідкісна й дорога та радість. Скільки не видимих нам зусиль вершиться на небі, щоб послати нам цю благодать! Всевишній, я певен, робить це для обраних. І таким обраним став я. То як же не вважати себе за щасливця, якщо ви наділили мене такою радістю.
Ви питаєте, чому я приїхав сюди. Розповідати про це дуже довго, та, коли ми зустрінемося, може, пощастить поговорити про це — так передчуває моє серце. Нехай вас ніщо не турбує, пані Нано, в мене немає поганих передчуттів... Не думайте, що я цілком покладаюся на випадок, але я вірю в своє передчуття. Та як мені й не вірити, коли природа дала мені його заведеним, як годинник, І я мав тисячу можливостей випробувати його й перевірити. Тільки не думайте, бога ради, що я егоїст і не зважаю ні на кого, крім себе. Коли людину, як оце мене, ціле життя переслідують і вона шукає притулку й захистку, то прекрасно знає, що її удачі цілком залежать від людей, з якими вона зв’язана, завдяки яким вона жива. Коли я сам хочу бути на волі, то я мушу думати про волю тих, хто подав мені руку допомоги, про те, щоб їх не спостиг закон, розплата й
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дата Туташхіа, Мзечабук (Чабуа) Іраклійович Аміреджібі», після закриття браузера.
