Читати книгу - "Дата Туташхіа, Мзечабук (Чабуа) Іраклійович Аміреджібі"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
«Ти щасливий, ти можеш уявити себе дев’ятнадцятирічним і говорити про кохання мовою тих років. Ти, щасливий, бо й зараз у тебе в грудях б’ється юнацьке серце, і так буде завжди, поки ти є. А я не можу запропонувати тобі того наївного кохання, не маю сили поглянути на себе тими очима, не наважуюся стати іншою, аніж я є. Так, пречистий чоловіче, я кохаю тебе тридцятишестирічною і пишу листа з нинішніх, а не з минулих років.
Ні, я не давала тобі приводу побачити страх у моєму коханні. Хіба в перший же день я не кинувся тобі назустріч? Хіба не розумієш ти, що мені байдуже до інших, що я хочу лише одного — як рабиня, скоритися покликові серця? Ти лише дай мені знак, що ти кличеш мене, і я прийду. Все, що я маю, належить тобі. А мені для щастя вистачить гордості, що я була твоєю, що ти кохав мене і був зі мною, поки кохав., Настане день, і ти підеш, а я залишуся й знатиму, що в цьому твій обов’язок. Спочатку я розгадувала твою душу, а по тому прийшло кохання. Я хочу внести в твоє життя хоч крихту щастя і думаю лише про тебе. Я кохаю тебе заради тебе, а не заради себе. Ти розумієш це? А значить, я кохаю як смілива людина, а не як боягузі Я ладна на все, я чекаю тебе, кличу... Але, гадаю, ти не прийдеш!»
Я запізнилася — аж два дні писала листа. Одна річ — говорити, а інша — писати: папір не терпить хаосу й плутанини. Часу згаяла багато, а довести нічого не змогла.
Усе в нас виходить надто складно, пані Нано, але інакше ми не зможемо, очевидно, це і є причина всіх причин. Наші розмірковування й вагання розрослися й перетворилися на перепону для нашого кохання. За юних літ так не буває, і це добре: коли б Адам і Єва так ревно шукали правду, сумнівалися й з’ясовували стосунки, роду людського не існувало б на нашій землі.
Мужчина може йти на близькі стосунки з жінкою лише тоді, коли вважає себе гідним її. Я гадаю, і жінка відчуває те саме, якщо вона при цьому ще людина. Вона не погодиться добровільно на кохання мужчини, вважаючи, що він гірший за неї. Я багато думав про це й зрозумів, що я не гідний вас. Ви самі погодьтеся, що це так. А значить, ваша готовність на все — це просто дарунок або повернення боргу. Раніше я думав інакше, але, пізнавши вас ближче, зрозумів, що сприйняв за зерня добра бажання віддячити за добро. А той, хто повернув борг, що може одержати у відповідь? Мабуть, лише вдячність. Але я вже писав вам, я не хочу вдячності за свої молитви і не приймаю винагороди за виконаний обов’язок.
Та є ще одна причина. Випадково я став тим, хто врятував подругу життя пана Ширера від ганьби негідника Сарчимеліа. Хіба можу я перетворитися на того, хто згодом змусить її до зради своєму чоловікові?! Звичайно, в житті все легше й простіше, але я знаю себе, знаю свою совість, яка згризе мені душу за те, що я безсовісно прийняв таку віддяку.
Пані Нано, якби ви знали, як я вас кохаю! Так, що боюся свого кохання. Воно ллється через вінця моєї душі. Таке почуття під час першої близькості або спалахує вмить, як порох, і згорає теж умить, залишивши по собі самий тільки легенький димок, або тліє й чадить надокучливо й важко, як сира осичина. Прийти не важко — я прийду, але що, коли моя недоладна доля перетворить цей прихід з першого на останній, з радісного — на гіркий? Що тоді залишиться вам для спогадів про мене, і що буде моєю мрією?!
Розміркуйте самі, чи гідний вашого кохання такий мужчина, котрого кличуть, а він не йде, він думає, він гадає, він витягає одну причину за другою. Та що вдієш, мені не дев’ятнадцять років, а думкою, як ярмом, обдарував мене господь.
Але я знаю, пані Нано, знаю, що є вихор, який може налетіти, закружляти, понести, не питаючи ні про що. Я відчуваю, він насувається. Тоді я буду справедливий перед богом і людьми, незважаючи ні на що, навіть коли ви вже й не бажатимете мого приходу.
Никандро Кілia
— Що й казати, Мушні Зарандіа був великий хитрун. Що правда, то правда. Хитруни, не перечу, бувають різні. Він був добрий хитрун, а не лихий. Це я вам зараз доведу.
Від чого залежить доля маленької людини — хто може вгадати! Сильний винен, а слабому — голову з плечей, ви ж бачили, як це буває? Та й сама людина може в таку пастку попасти, що ніякий мудрець не допоможе вирватися. Маленька людина мусить же виконувати те, що загадує сильна, що велить хазяїн? Цього ніхто не заперечуватиме. А коли хазяїн хоче, щоб вона робила нечестиві діла,— і вона втратить службу й пустить сім’ю з торбами, якщо посміє відмовитися? Як тоді бути маленькій людині? А так, як це зробив я, коли мене прогнали з посади начальника митниці. Цілий рік я жив без жалування, а потім ті самі люди, які позбавили мене служби, дали мені посаду поліцмейстера. Як я добився цього? Тільки пошаною й повагою начальства. Начальник повинен розуміти твою вдячність, вважати, що ти людина порядна, покірна й добре вихована, але цього не досить — треба, щоб начальство трошечки й побоювалося тебе. Треба щось тримати за пазухою, таємничку якусь, щоб начальник боявся розголошення її. Діло делікатне, без досвіду й знання нічого в тебе не вийде! Не думайте, що я забалакався, забув, про що повів мову. Пам’ятаю, що про Мушні Зарандіа. Про нього й буде розмова.
Якось одержав я з Тифліса депешу, а в ній розпорядження — вивідати й повідомити, чи зустрічається Мушні Зарандіа з Датою Туташхіа і в яких стосунках вони перебувають. А про що там дізнаватися, коли вони двоюрідні брати! А
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дата Туташхіа, Мзечабук (Чабуа) Іраклійович Аміреджібі», після закриття браузера.
