Читати книгу - "Чорний агат: Втрачена спадкоємиця, Ірина Кузьменко"

— Я дійсно не даремно обрала саме Київ й остерігалася відьомських спільнот міста. Вони не допустять поширення зла своєю країною. Будуть захищати її до кінця. А ми їм допоможемо.

Вікторія кивнула й, поглянувши зосереджено на матір, сказала:

— Я інколи думаю, чи хороша я мати? Я боялася розповісти Мирославі правду. Оберігаючи її, думала, що таким чином збережу доньку від… своєї долі. Карма хитра сучка.

Серафима емоційно промовила:

— Твоєї провини немає. Все, що трапилося з нами, лише моя вина. Я не змогла зупинити Корнелію й врятувати наш світ від чорної магії. Не змогла врятувати батьків. Покинула жителів Андервуду, які довірилися й пішли слідом за мною в цей світ. Я була негідної матір’ю, адже свого часу не знайшла для тебе правильних слів, щоб зупинити від необдуманих дій. Я не зізналася про дагратіонців, хоча розуміла, що вони воїни й серед них наслідник престолу. Так що, — вона розвела руками, — хто тут хороша, можна ще посперечатися.

— М-да, мамо, тут навіть мені нічого доповнити, — знизавши плечима, промовила Вікторія. Піднявшись, обійняла матір і додала: — Ніхто з нас не ідеальний. Я люблю тебе, Міра також, і це найголовніше. А ще не забувай, що у Кеймарті живуть люди, які вірять у тебе попри все.

Вікторія, прийнявши ванну та переодягнувшись, тихенько зайшла в кімнату доньки. Всміхнувшись, присіла на край ліжка та, погладивши по голові, поцілував у верхівку. Мирослава, розплющивши очі, прошепотіла:

— Мамо, ти не ображаєшся на мене?

Вікторія зітхнула.

— Ні, Міро. Я повинна була сама раніше все розповісти.

— Лягай поряд, — сказала Мирослава.

Вікторія заснула поряд із донькою. Дівчина, відчувши її тепло та захист, як у дитинстві, розслабилася та, пригорнувшись до матері, заснула.