Читати книгу - "Прорив. Корумпована демократія, держава-вигнанка Росія і найбагатша, найбільш руйнівна промисловість на земній кулі, Рейчел Меддоу"

Героєм дня був відсутній особисто уродженець Санкт-Петербурга і його гордість — Владімір Путін. Поширювані на конференції матеріали рясніли уривками його недавніх промов: «Ми можемо бачити, наскільки багато євроатлантичних країн фактично відмовляються від свого коріння, зокрема від християнських цінностей, які становлять основу західної цивілізації. Заперечують моральні принципи й традиційні ідентичності: національну, культурну, релігійну і навіть сексуальну. Вони впроваджують політику, якою великі родини прирівнюються до одностатевих партнерств, а віра в Бога до віри в Сатану. Люди в багатьох європейських країнах збентежені або бояться говорити про свою релігійну належність. Свята скасовуються або навіть перейменовуються; їхня сутність приховується, як і їхня моральна основа. І люди агресивно намагаються поширювати цю модель по всьому світу. Я переконаний, що це відкриває пряму дорогу деградації й примітивізму, які спричиняють глибоку демографічну й моральну кризу».

Ось він — справжній моральний лідер: перший в історії Міжнародний консервативний форум був у цьому питанні одноголосний. «Моє покоління вбачає порятунок у великому російському народові, тому що Владімір Путін розуміє, що права більшості мають переважити забаганки й збочення меншості, — пояснив шотландський делегат під відфотошопленим зображенням оголеного по пояс Путіна верхи на ведмеді. — Обама й Америка — наче ті жінки. Фемінізовані чоловіки. Вас же Бог благословив чоловіком, який мужчина! І ми цьому заздримо».

Зображення Путіна, спроєктоване на білий з низькими стелями конференц-зал «Холідей інн», викликало почуття, які могли змусити зайтися рум’янцем щойно віддану під вінець дівицю. Це був сучасний, з оголеним торсом, верхи на осідланому ведмеді, націоналіст Леонід, а делегати Міжнародного російського консервативного форуму, що перебували в залі, були трьомастами найсміливішими спартанцями, які стримували орду, допоки решта заходу збиралася з силами, щоб належним чином оцінити приховану небезпеку. Російський журналіст Ілля Азар був присутній на основних промовах і не йняв віри, що вони поклоняються Путіну: «Ленін помер, Тетчер померла, Будда помер, Мухаммед помер, але Ісус живий!.. Господь врятує Росію! Господь врятує російський народ! Господь врятує Владіміра Путіна!» Азар описав кульмінацію цієї маленької оди як «цілком несподівану».

Утім декорації за стінами готелю видавали кволість форуму. На вебсайті організаторів, в основному, застерігали проти протестів — «вороги Росії не завадять проведенню Міжнародного консервативного форуму», — але ці маргінальні конвульсії навіть не викликали належної контрдемонстрації. Близько десятка чоловіків і жінок, яких було в рази менше за поліцейських і ряджених у казачків охоронців, б’ючи в барабани й каструлі, скандували: «Нациків геть! Фашизм не пройде!» Вони розмахували саморобними плакатами «Нацики лижуть путінську задницю! О, Господи! Нам не треба іноземні нацисти в Пітері. У нас своїх досить!» Присутні на зібранні фашисти скаржилися, що їх називають нацистами. Безпосередні нацисти, позначені татуюваннями зі свастикою, говорили, що їх це злегка зачіпає. Деяких найбільш голосистих протестувальників запроторили в тюрму, один з охоронців-козачків отримав по руках, бо порвав плакат. В усьому іншому, здається, єдиною жертвою стала власне мережа готелів. «Я завжди всім розповідатиму про те, як цей готель селить неонацистів, — сказав один молодий чоловік Азару. — Звісно, я ніколи не переступлю поріг жодного готелю мережі «Холідей інн».

До того часу, як через загрозу фіктивної бомби конференція розбіглася (поліція підозрювала, що дзвінок насправді надійшов від одного з учасників, який намагався залучити хоч трохи преси), незацікавлені спостерігачі визнали перший щорічний міжнародний форум неефективним і жалюгідним. «Уламки й баласт крайніх правих угруповань, — назвала в «Дейлі бБіст» його учасників Анна Нємцова. — Збіговисько невдах, які можуть відчути в Росії, що знайшли людей, які справді їх розуміють і співчувають їм».

Загальне тло породжувало більше кепкувань, ніж зневаги, особливо, коли йшлося про учасників бокової панелі на кшталт Натана Сміта, «міністра закордонних справ» Техаського націоналістичного руху за відокремлення й відновлення незалежної республіки Техас. Незважаючи на ковбойський капелюх завбільшки з увесь Техас, Сміт не справив на форум значного враження, його навіть не включили до двох десятків обраних ораторів. Проте він знайшов трохи часу, щоб пояснити місцевим журналістам ідеали руху за відокремлення Техасу і як уряд США «намагається штучно створити американську ідентичність».

«[Техасцям] потрібна незалежність… у нас геть інакше бачення світу й політики, і ми зовсім не згодні з політикою федерального уряду США, — цитував Сміта «Взгляд». — Сьогодні у владі просто немає людей, які представляють інтереси жителів Техасу. У той же самий час ми платимо податки, які доходять до Вашингтона. Скажіть мені, навіщо нам належати до Сполучених Штатів?»

Сміт наполягав, що техаських сепаратистів було небагато-немало, а з чверть мільйона, і міг покликатися на коментарі недавнього губернатора штату як на більш-менш офіційний доказ того, що рух був серйозний, як серцевий напад. «Коли ми 1845 року увійшли до складу федерації, йшлося про те, що ми зможемо з неї вийти, коли надумаємо, — заявив Рік Перрі, не спираючись на будь-яке фактологічне обґрунтування. — Знаєте, маю надію, що Америка, і Вашингтон зокрема, звертають на це увагу. Наша федерація чудова. Немає жодних причин її розпускати. Але якщо Вашингтон й надалі крутитиме американському народу дулі, то хто знає, чим це може скінчитися?» Після того він взяв свої слова назад, але не всі. Більшість американців могли б зрозуміти, що Рік Перрі діє як Рік Перрі, заграючи до техаських, просякнутих шовінізмом поганців, у надії відволікти людей від факту, що він збирався спробувати балотуватися в президенти, перебуваючи під кримінальним переслідуванням. Ось тобі й на! Але сьогоднішній дурний політичний трюк із мачизмом може стати завтрашнім міжнародним керованим клином, тож саме тому путінський уряд вкинув його поміж екстремістськи налаштованих техасців. Росія уподібнила їхнє прагнення до незалежності (не кажучи вже про сепаратистів, яких ви можете знайти на Гаваях, в Пуерто-Ріко, Північній Ірландії, Шотландії, Каталонії і багато де) до прагнень російськомовних мешканців Криму, який вона геройськи відірвала від України, і Донбасу, який намагається відірвати від України.

Практично ніхто на заході не звернув особливої уваги на раптовий вибух твітів «Вільного Техасу» внаслідок того розлогого інтерв’ю з «міністром закордонних справ» техаської республіки Натаном Смітом у Санкт-Петербурзі в березні 2015 року. Першим на цю історію звернула увагу Кейсі Мішель із «Політіко», повідомляючи про дивні справи, які коються тут і зараз, але експерти і російські спостерігачі на заході відмахнулися від справи «Текзіт» як від абсурдного політично розіграного Кремлем спектаклю. «Це