Читати книгу - "Давай залишимось ніким, Елла Савицька"

- Це радує. Ми завжди можемо допомогти тим, кого обділила доля, і маємо це робити, - відповідає знайомий батькові, а мене перекручує.

- Діти, йдіть потанцюйте, нічого вам розмови дорослих слухати, - метушиться мама, - Зак, запроси доньку Вільяма, а ви, Скайлере та Олівія, теж на місці не стійте, йдіть – йдіть!

Мама підштовхує нас у спини, і нам нічого не залишається як пройти до танцполу та почати танцювати.

А я й не проти. Кожною клітиною за. Обіймаю Скайлера за шию, а він кладе мені руки на талію.

- Вибач за тата, - дивлюся йому в очі, - іноді він каже таке, що навіть мені соромно.

- Все нормально, він у чомусь має рацію. Я дійсно не потребую більше тих речей, яких раніше у мене не було.

- Якби він ще це подавав не так пафосно, ціни йому не було б.

Зітхаю, міцніше притискаючись до нього. Скайлер теж притиксає мене ближче. Ми ще не танцювали з ним жодного разу. Обіймалися мільйони разів, а от танцювати... це вперше.

Усміхаюся, задивляючись на нього знизу вгору. Веду поглядом по широкому, гладко поголеному підборідді. Приємна музика створює чарівну атмосферу, ми немов віч-на-віч з ним залишаємося. Скайлер опускає голову і провалюється в мене. Схльостуємо поглядами, що транслюють сильну електрику. Хочеться ще ближче. Прямо в нього протиснутись, але це неможливо. Відчуваю, як чоловічі пальці легко гладять мою спину, змушуючи мене тремтіти. Зчіплюю в замок пальці на міцній шиї. Це так приємно бути в його руках, мовчки потопати одне в одному.

А ще страшенно хочеться цілуватися. І наскільки я бачу по погляду, що приховує в собі вогонь, який розгорається, Скайлеру теж. Він усміхається, переводячи погляд на мої губи, а я залипаю на його. Пробігаюсь кінчиками пальців колючою кромкою волосся в самому низу.

- Не роби так, - хрипко просить він, а в мене від цього бажання дражнити його зростає в геометричній прогресії.

- Чому? - невинно кліпаю віями і продовжую ледве торкаючись нігтями дряпати його шкіру.

Захоплення на моїй талії посилюється. Пульс зривається. Жарко стає так, ніби ми опиняємось на краю вулкана.

- Міняємось парами, - раптово в наш досконалий крихітний світ вривається голос Зака, і він буквально відриває нас один від одного. Нерозуміння у погляді Скайлера брат гасить швидким і чітким: - На вас батьки дивляться, дебіли. Ви б хоч не облизувалися так один на одного перед ними.

Серце ухає вниз. Краєм ока помічаю, як напружується Скайлер, і без зайвих питань обіймає вже іншу дівчину, ведучи її на танець.

Зак ривком притискає мене до себе. Ближче, ніж будь-коли. Упираюся долонями йому в плечі, бо не звикла з ним так.

- Тепер доведеться тобі об мене також тертися, потерпи вже, - бурчить, відчуваючи, як я намагаюся відсторонитися. - Треба було думати, перш ніж влипати один одного.

Від страху я ледве пересуваю ноги.

- Вони бачили, правда?

– Вони не просто бачили. Вони витріщалися на вас, як на щось ненормальне. А дівчисько, з яким я танцював, спитала, коли це у тебе з'явився хлопець. Лів, блін, де твої мізки?

Не знаю. Вимкнулися. Я провалилася в Скайлера і зовсім не подумала, що з боку ми можемо виглядати дивно.

Міцно обійнявши Зака ​​за шию, намагаюся виглядати так само, як щойно зі Скайлером. Легко й невимушено, а серце тарабанить і спотикається знову і знову. Знаходжу очима батьків. Їхні погляди справді спрямовані прямо на нас. Батько пильно вдивляється в Скайлера, потім у мене і знову в нього.

Мене починає трясти. Боже мій, боже. Хоч би вони ні про що не здогадалися!

Дівчата, у моєму телеграм-каналі "Елла Савицька. Букнет" проводиться розіграш промокоду на книгу "Між нами таємниця". Сьогодні ввечері розіграю. Хто хоче прийняти участь, заходьте у гості)))
Знайти можна у пошуку: ellasavitska

А ще сьогодні діє знижка 15% на мій роман "Мовчи про нас"!