Читати книгу - "Том 11"

Літературної роботи і заходів у мене через се зовсім нема, отже, й доручати нема що ні в Петербурзі, ні в Москві. Я тепер, як той grillon-cache dans l’herbe fleurie l. Так тільки прошу кланятись знайомим, які єсть у Петербурзі, а в Москві спеціально Кримському мій привіт і всякі complimenti221 (не в російському, а в європейському значенні — compliments les plus sinceres 222)„— та, може, нарешті виясниться справа, чи він отримав мій лист з Сен-Ремо і ще раніше з Буковини. Мені було б приємно, якби Кримський навідався до нас літом (я в іюні, найпізніше в середніх числах, вже напевне буду дома, отже, в Зєл[еному Гаю]).

Ваганову і Рудченкам прошу кланятись, спеціально Пасі, коли вона там.

Розпитайся, мамочко, там, як будеш у «Герцога», про здоров’я панича Шавловського, тут про нього часто розмовляють і журяться, та й справді шкода хлопця. А щодо «герцогства», то й наша ж Оксаночка la duchesse de ko-mor 223, так що нам герцоги зовсім не в дивовижу!

Напишіть мені там удвох хоч картку з Петербурга, бо на лист, певне, не буде часу,— я знаю, що то єсть попасти в Петербург] на 10 днів — самі «конки» душу витягнуть!.. Певне, там у Петербурзі тепер саме паскудство в тій quasi-природі. А тут тепер зовсім блакитний рай. Без білого капелюха і не показуйся, бо голову пропече.

Ну, будьте здорові, мої любі-дві. Треба оце ще один лист написати та й піти на passegiata al mare 224 — море таке гарне сьогодні, що гріх не піти. Цілую міцно вас обох і вітаю всіх будучих «світил», яких знаю. Наші всі вам кланяються.

Ваша Леся

207. ДО Л. М. ДРАГОМАНОВОЇ-ШИШМАНОВОЇ 21 березня 1902 р. Сан-Ремо 21.III

Бідненька моя товстенька Лідочко!

Ти ж не сердишся, що я знов задержала свою відповідь? Та вже, певне, ти до моїх звичаїв звикла...

Тут життя таки досить монотонне, то так, що день минув, що місяць—«мальность разниці»... Та «разниця» тільки, що стало ще тепліше і всі вже викидають печі з хати. «Сезон» уже минає, англічан на улицях меншає,

скінчилась regate 225 на морі, відбулась остатня bataille des fleurs de la mi-careme 226, італьянці вже до великодня ладяться, а я вже починаю строїти плани повороту додому, хоч то ще не хутко буде, бо аж у маї думаю вирушити звідси. Ще не знаю добре, як їхатиму, може, перше одбіжу в Швейцарію і загляну на Рейн, але то навряд, краще не сідати на два стільці разом, щоб часом не провалитись. Я все-таки a la touriste227 їздити ке можу без риску. Хоч я і дуже поправилась, роблюся навіть гладка і кашель минув, та воно й торік так було в горах, а ледве почала знов київський «режим», то й знов розклеїлась,— мушу се пам’ятати. Тільки у Флоренції й Римі, може, таки буду, коли доктор дасть permis de sejour228, і, може, проживу по неділі в кожному місці, щоб не дуже a la diable оглядати. Через те прошу тебе, коли се тобі не трудно, пришли мені ті інформації (про отелі і т. п.), про які ти згадувала в листі, я хотіла б їх мати «на всякий случай». Ще, звісно, є час на їх, бо ще місяців IV2 я тут пробуду, та як будеш відповідати мені, то не забудь про їх.

Може, і правда твоя, що я не зовсім справедлива була до Пол[ины] Ник[олаевны], то я з охотою беру всі різкі вирази назад. Впрочім, їй самій я ніколи нічого різкого не виражала, і ми з нею тепер в добрих відносинах. Вона оце була з тиждень в Ментоні, а тепер знов тут, здоров’я її так добре, як тільки може бути при її хронічній слабості.

Радочка і мама твоя пишуть мені досить часто, як не листи, то хоч cartes 229. Зимою, як ти, певпе, знаєш, мама твоя часто слабувала, а тепер пише, що поправилась. П[ан] Труш збирається в апрілі в Італію, обіщав одвіда-ти мене тут, от, може, буде компанія мені до Флоренції й Рима. Та щось замовк остатнього часу, може, роздумав.

Ліля сьогодні прислала картку, що зайнята дуже, держить екзамени. Значить, їх інститут ще поки що бог милував, а я, признаться, боялась трохи за цілість Лілиних ребер в сі тривожні часи... Страх прикро отак здалека прислухатись до всяких страшних чуток з Росії, та ще й ті чутки завжди перебрехані наполовину в пресі...

Сьогодні, Лідочко «стаття» моя пе буде дуже довга, бо щось трохи болить голова (взагалі я тепер здорова, а се так щось, не знаю), то не хочу її томити. А від тебе жду хоч «аперстскго» 1 тільки скоренько — правда? Ти ж моя добренька товстенька Лідочка і не захочеш «око за око!» А я твоя «единственная старшая кузина» та ще й pour toute eternite 2.

Леся

P. S. Mille baci е saluti3 тобі і мечкам.

208. ДО В. Д. АЛЕКСАНДРОВОЇ

2 квітня 1902 р. Сан-Ремо San Remo, villa Natalia,

Corso Cavallotti, 2.IV 1902

Дорогая Bepa Даниловна!

Я все думаю, не слишком ли тяжелое впечатлеиие про~ извело на Вас моє последнее письмо? Забудьте о нем, дорогая, ведь оно писано все-таки в исключительном настроєний, я не всегда такая уже.

Кроме того, я вообще истеричка и наклонна к траги-ческим настроениям, но мои друзья могут этого не бояться, опасности в этом нет.

Недавно я уже от других причин (много всяких было) опять «вышла из берегов», несколько ночей не спала, по-худела почти на килограмм, да еще как-то угораздилась простудиться, несмотря на идеальную весну, схватила бронхит, да вот и теперь еще кисну с какими-то плеври-ческими болями в груди да спать людям мешаю своим утренним кашлем. А то раньше уж так было хорошо: и кашель совсем прошел, и энергия возобновилась, я начала себя за человека считать. Теперь зато мне приятно, что доктор стал со мною дело начистоту вести и признался, что находит у меня верхушечный процесе в правом легком (затвердение и инфильтрация), ке разрушительный н вполне излечимый,