Читати книгу - "Чужим життям, Ганна Зюман"

— Актан, — почув Альберт і обернувся. У розтрощеному дверному отворі (розбиті двері валялися в коридорі) стояв Грег. — Що трапилося?

Альберт мовчки простяг йому записку.

— Вибач. Крила, — прочитав уголос Грег, а Альберт відчув, як від вимовлених слів його знову наче пронизує крижана струна. — Що це означає?

— Вчора я зробив Яні пропозицію, — Альберт повільно видихнув, намагаючись заспокоїти лють змішану з відчаєм, що накочувала на нього, — тож, як бачиш, ні її, ні цього чортового балакучого кота немає, зате є записка з двох слів.

— Актане, йди за мною, — сухим голосом промовив Грег і вийшов з кімнати.

Альберт нервово смикнувся від сказаного імені, адже вони зараз були не на завданні. Але реакції, які за десятиліття буквально в'їлися в підкірку, говорили про одне — підкорись. Що б не сталося, у будь-якій ситуації керівництво автоматично переходить до більш холодного розуму. Тому, відкинувши будь-які сумніви, Альберт пішов за старим другом.

Вони спустилися до кімнати Грега на першому поверсі.

Як начальник охорони, тепер уже незрозуміло, кого більше — Альберта чи Яни, той завжди мав право на окрему кімнату. Тому така кімната існувала не лише у всіх будинках Альберта, а й у храмі теж.

Зайшовши в кімнату, Грег одразу попрямував до шафи й, гарненько погримівши, вивудив звідти пузату сулію. Наливши тягучу зелену рідину у дві склянки, одну повну підсунув до герцога, другу, наповнену на третину, випив сам.

— Що це? — з підозрою дивлячись на зелень, спитав Альберт.

— Заспокійливе, — скривившись, відповів Грег, поставивши порожню склянку на стіл і забираючи сулію назад у шафу. — Коли ти Янку на нас вперше залишив, то тільки цим і рятувався. Емоції прибирає начисто, а голова стає ясною, як у сонячний день. Одна знайома відьма робить, щоправда, й дере сім шкур, але воно того варте. Пий!

Альберт слухняно випив. Зілля було неймовірно терпким і гірким, від нього Альберту здалося, що він задихається та одночасно провалюється в прірву. Але за мить голова справді стала ясною. Від колишньої люті залишилося лише невиразне розуміння неправильності всього, що відбувається.

— Полегшало? — уважно дивлячись на герцога, спитав Грег. Альберт кивнув головою. — А тепер, Ваша Світлість, поясніть, що означає слово "крила".

— У Яни на спині татуювання, якась дивна в'язь по хребту. Підозрюю, що це мова її світу. Ще два чорні крила на всю спину, одне з яких зламане. Вона не дозволяє ні торкатися, ні навіть розглянути її нормально. На будь-які розпитування чи хоча б натяки реагує дуже агресивно. Можу лише припускати, що це пов'язано з її чоловіком з її світу.

— Вона заміжня? — охнув Грег.

— Вже ні, — смикнув куточком рота Альберт, згадуючи дуже давню розмову. — Він ніби вже вдівець.

Грег мовчки знову поліз у шафу за заповітною пляшкою.

Вислухавши пояснення Альберта, який і сам не був певен, що все правильно зрозумів, Грег тільки похитав головою:

— Уявляю, скільки цій дівчинці довелося пережити. Не дивно, що вона шарахнулася від твоєї пропозиції руки і серця, — Альберт тільки скривився, а Грег продовжив: — Ти хоч уявляєш, що треба зробити, щоб наша отаманка надала перевагу смерті битві за власне життя та свободу?

Ось тут уже сів Альберт. Адже він раніше якось зовсім про це не думав. Якщо Яна у цьому світі Верховного мага в ногах валятись змусила, то ким же мав бути там той, хто був її чоловіком?

Миттю Яніна втеча постала в зовсім іншому світлі.

— Я повинен знайти її, — Альберт стукнув кулаком по столу, а Грег з побоюванням зиркнув на сулію.

— Ми. Ми маємо її знайти. Яна, звичайно, твоя жінка, але сподіваюся, у тебе вистачить розуму зрозуміти, що ніхто не знає отаманку краще за її хлопчиків? — Упевнившись, що Альберт нормально відреагував на сказане, Грег продовжив: — І що означає П.5.7?

— Пункт договору щодо свободи вибору особистого життя, — механічно відповів герцог, пам'ятаючи багатостраждальний договір практично напам'ять, і відразу з силою знову тріснув кулаком по столу. — Дідько! Який я ідіот. Я ж був упевнений, що вона непритомна.

Грег здивовано глянув на Альберта, й тому довелося розповісти про розмову з королем у спальні жриці. Про те, як він сказав, що від думки Яни нічого не залежить. Хоч це було сказано в серцях, цих слів виявилося достатньо, щоб розв'язати Яні руки.