Читати книгу - "Прорив. Корумпована демократія, держава-вигнанка Росія і найбагатша, найбільш руйнівна промисловість на земній кулі, Рейчел Меддоу"

Ось як провідна російська газова компанія «Газпром» заслужила репутацію «найгірше керованої компанії на планеті». І ось як найбільш віддана Путіну людина в Росії, Іґор Сєчін, стала однією з найвпливовіших фігур у Росії. І ось як його компанія «Роснєфть» стала чудовиськом нафтової індустрії країни — смертю, руйнівницею світів, — яка поїдає «ЮКОС», «Башнєфть» й інші ласі шматочки. Невипадково, що саме як нафтова компанія «Роснєфть» — відстій. До цього б не дійшло, якби вона стала великою і впливовою завдяки оптимізації ланцюжка постачань і винаходів. «Роснєфть» відстійна увесь час, а особливо — останнім часом, коли (через санкції, накладені на Росію через її жахливу міжнародну поведінку) вона не має більше доступу до елегантних західно-арктичних і сланцево-бурильних технологій, таких їй необхідних, щоб зібрати російську нафту, яка видобувається все складніше й складніше.

Тим часом для пересічного росіянина країна перетворювалася на все безпросвітніший економічний тупик. «Незважаючи на отримані в період із 2000 до 2011 року 1,6 трильйона доларів від експорту нафти й газу, країна не спромоглася прокласти за цей час жодної багатосмугової магістралі. Міжрегіонального шосе, яке зв’язує Москву і Далекий Схід, до цього часу немає, — зазначала Карен Давіша у сповненій деталей книжці «Путінська клептократія» (2014). — Неможливість для освічених молодих випускників відбутися в Росії як підприємцям або новаторам стимулювала еміграцію і плани емігрувати». Давіша процитувала опитування громадської думки, зроблене в Москві, щодо тяжкого становища молодих росіян: «Їм нема, куди йти, нема чим зайнятися і нема на що сподіватися».

«Брак адекватної медичної допомоги спричиняє у Росії вп’ятеро вищу жіночу смертність від серцево-судинних хвороб, ніж у Європі, — написала професорка. — Щорічно від домашнього насилля помирає більше росіянок, ніж кількість солдатів, втрачених СРСР за всю Афганську війну. Щодо російських чоловіків, то ситуація ще похмуріша. Низькі стандарти виробничої безпеки і безпеки дорожнього руху плюс високий рівень вбивств і самогубств у поєднанні з негативним впливом на здоров’я високого рівня алкоголізму роблять життя особливо небезпечним. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, очікувана середня тривалість життя чоловіків у Росії (п’ятдесят один рік) на три роки менша, ніж на Гаїті».

Лишень замисліться на секунду: якщо ти 15-річний підліток, ти, ймовірно, проживеш на три роки довше, якщо ти з Гаїті, а не з Росії.

Росія під Путіним стала жлобською й відсталою — гігантська міжконтинентальна країна зі 150 мільйонами душ, що має економіку біднішу, ніж в Італії, і в якій очікувана тривалість життя чоловіків настільки низька, що можна подумати, що нація й справді не живе, а грає в російську рулетку.

Так дає про себе знати відомий і поширений феномен — прокляття ресурсів, який фіксується знову й знову, з різними ступенями безнадії, від Гвінейської затоки до південних Великих рівнин. Але Росія додала прокляттю абсолютно новий поворот; поворот, який допомагає пояснити нинішній міжнародний порядок речей — чи його відсутність. Коли прокляття ресурсів поширюється на настільки велику, впливову й агресивну країну, як Росія у ХХІ столітті, це перетворюється на світову проблему. З Росією відбулося те, що нагадує, як далека гуманітарна проблема, яку можна було сприймати як привід для гуманітарної допомоги, перетворилася на міжнародну терористичну загрозу. Російське прокляття ресурсів стало злоякісною пухлиною, яка розрослася по всьому світу.

На відміну від радянської Росії, яка використовувала нафту й газ, щоб забезпечувати свої власні енергетичні потреби і потреби своїх комуністичних сателітів в усьому світі, сучасна нафтова держава Росія має продавати своє пальне на світовому ринку без переваг для окремих пострадянських замовників. Що деякий час було дуже добре. Ще не так давно, за часів адміністрації президента Джорджа Буша-молодшого, в Сполучених Штатах було не без тих, хто покладав на Путіна ймовірні великі надії як на нове, незалежне від Близького Сходу світове енергопостачання. Але оскільки путінська Російська Федерація виявила себе як жорстоко корумпований, авторитарний режим, який з радістю схопився за ідею забезпечити своє виживання завдяки застосуванню сили, раз повз раз і все далі й далі заганяючи себе на шлях держави-вигнанки, це, зрештою, позбавило її можливості грати на світовому ринку, як могла би це робити будь-яка нормальна країна. Останнім часом до відомого путінського переліку товарів на експорт входять найжахливіші синдикати організованої злочинності на планеті, відмивання грошей в промислових масштабах, спроможних знищити дощенту цілі національні міцні банки в будь-якому куточку світу, екзотичні вбивства, постачання симпатикам держави-вигнанки систем озброєння, незаконні військові вторгнення без розпізнавальних знаків на одностроях і перше у Європі з часів Другої світової війни захоплення території іншої країни. Така діяльність може завадити країні вести міжнародні справи, якщо раптом виявиться, що у світі є хтось, хто вважає за свій обов’язок карати й ізолювати негідних міжнародних дійових осіб, які нападають на сусідів, збивають цивільні авіалайнери й посилають розвідників, озброєних нервово-паралітичним газом, щоб вбивати своїх емігрантів у британських кафедральних соборах.

Російський вихід цієї життєвої головоломки складається з двох компонентів: бізнес — одна частина, задоволення — інша. Бізнесова частина ведеться охайно. «Роснєфть» і «Газпром» з м’язистими колишніми шпигунами зі зламаними носами у верхніх ешелонах правління не дуже відповідають світовим стандартам видобутку, коли доходить до справи видобутку їхнього єдиного незамінного продукту. Таким чином, російське економічне майбутнє залежить від того, як Путін укладає угоди з провідними міжнародними нафтовими і газовими компаніями, на які можна покластися, що вони зрозуміють його імперативи і не перейматимуться етикою, урядом і геополітичними наслідками їхніх теплих відносин з Кремлем. Такі оборудки не лише вигідні російській економіці; вони критично необхідні для путінського єдино можливого плану щодо Росії ХХІ століття. І виходить, що допоки Путін дотримується «виконання умов контракту» і застосовує дружні пільгові закони, західні лідери галузі практично без вагань підтримують такі угоди. Це — бізнесова частина.

Частина задоволень не настільки відповідає потребам, але, вочевидь, приємніша для учасників: якщо проблема в тому, що російська поведінка занадто ексцентрична, щоб вважатися прийнятною у світовій економіки, то змініть уявлення про ексцентричність. Зведіть ексцентричність до норми. Корумпуйте решту країн. Отримайте контроль над колишніми радянськими республіками в близькому зарубіжжі, підпорядкувавши собі їхніх політиків шляхом контролю за можливостями, які їхні народи можуть собі обирати. Руйнуйте взірці управління і відповідальної демократії. Підтримуйте сепаратизм, розірвання кредитних зобов’язань та домовленостей і західних норм там, де вони вразливі. Досягайте міжнародної могутності завдяки силі (коли зможете її наростити) або саботажу. Нині обман — найбільш проторований Росією шлях у міжнародних справах.