Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Зібрання творів у семи томах. Том 7. Історична проза, статті, матеріали, Микола Васильович Гоголь 📚 - Українською

Читати книгу - "Зібрання творів у семи томах. Том 7. Історична проза, статті, матеріали, Микола Васильович Гоголь"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Зібрання творів у семи томах. Том 7. Історична проза, статті, матеріали" автора Микола Васильович Гоголь. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 114 115 116 ... 126
Перейти на сторінку:
Н.В. Полное собрание сочинений: В 14 т. // АН СССР; Ин-т рус. лит. (Пушкинский Дом). — [М.; Л.]: Изд-во АН СССР, [1937‒1952]. — Т. 9. — С. 710. Далі в коментарях посилання на це видання у дужках: том — римською, сторінка — арабською цифрою). Деякі образи і мотиви з цього шкіца знайшли втілення в «Ночі перед Різдвом» (Онисько і Катерина з’ясовують стосунки подібно до Вакули з Оксаною) та «Сорочинському ярмарку» (Симониха нагадує Хіврю, а семінарист Іван Йосипович — Афанасія Івановича) (IX, 710).

Перекладено українською вперше. Переклад здійснено за вид.: Гоголь Н.В. Полное собрание сочинений: В 17 т. — [М.; К.]: Изд-во Московской патриархии, 2009. — T. 7. — С. 51‒62.

<Глави з роману «Гетьман»>

<І> Глава з історичного роману

 Уперше надруковано в альманасі «Северные цветы на 1831 год», в 1835 р. увійшли до книги «Арабески. Разные сочинения Н. Гоголя». У примітках до цього видання автор зауважив: «із роману під заголовком “Гетьман”», а далі вперше публічно висловився про спалення своїх текстів: «Перша частина його була написана і спалена, тому що сам автор не був нею задоволений…» Йшлося про першу частину роману «Гетьман».

В обох редакціях автор датує «Глави» 1830 р. У листі до матері від 21 серпня 1831 р. Гоголь стверджує, що твір написаний ще в роки навчання в Гімназії вищих наук кн. Безбородька (X, 205). В цьому ж листі він розкриває свій псевдонім — ОООО, яким підписане перше видання. За версією П. Куліша, це чотири «О» в повному підписі: Николай Гоголь-Яновский, (див.: Кулиш П.А. Записки о жизни Николая Васильевича Гоголя, составленные из воспоминаний его друзей и знакомых и из его собственных писем: В 2 т. — М., 2003. — С. 159).

[При публікації уривка роману в альманасі «Северные цветы на 1831 год» письменник обрав своєрідний псевдонім — ОООО (0000). У літературознавстві прийнято ідентифікувати цей підпис як буквене позначення, а не цифрове. Так, у «Словнику псевдонімів» І.Ф. Масанова псевдонім зареєстровано на літеру «О» на підставі пояснення В.П. Гаєвського, оскільки ця літера зустрічається чотири рази в повному імені та прізвищі автора — «МикОла ГОгОль-ЯнОвський» (Письменник 1831 року використовував такий псевдонім, як «Г. Янов»). Таким чином, псевдонім «ОООО» є ателонімом (псевдонім, утворений пропуском частини літер імені або прізвища). Однак ця версія суперечить свідченням самого письменника, який, посилаючи своїй матері альманах «Северные цветы на 1831 год», писав: «Книжка вам буде приємна тому, що в ній ви знайдете мою статтю… Вона підписана чотирма нулями: 0000». Згідно з іншою версією, таким псевдонімом письменник містифікував читача тим, що він міг належати Оресту Михайловичу Сомову, відомому на той час критику, журналісту, поету, перекладачу, автору малоросійських повістей. (З Вікіпедії — прим. ред. ел. версії книги)].

Перекладено українською вперше. Переклад здійснено за вид.: Гоголь Н.В. Полное собрание сочинений: В 17 т. — [М.; К.]: Изд-во Московской патриархии, 2009. — Т. 7. — С. 76‒119.

<II> Кривавий бандурист

Глава з роману

Уперше фрагмент під назвою «Пленник. Отрывок из исторического романа» був надрукований у другій частині «Арабесок», повністю надрукований в «Литературном музеуме» (Пг., 1921. — С. 27‒39). У редакції «Арабесок» твір датований 1830 р. Перша редакція, що призначалася для «Библиотеки для чтения» і була заборонена цензурою, мала дату 1832 р. Заборона твору пов’язана з поширенням французької літератури, де подавалися, на думку цензора О.В. Никитенка, «картини страждань і приниження людського» (див.: Литературный музеум. — Пг., 1921. — Т. 1. — С. 352). Однак мав рацію П. Паламарчук, зауваживши в коментарях до «Арабесок», що «картини страждань і принижень» мали інше джерело — українські літописи, які поширювались у рукописах і були добре відомі Гоголю. Серед них й «Історія Русів» (див.: Паламарчук П. Примечания // Гоголь Н.В. Арабески. — М., 1990. — С. 420).

Українські переклади і видання

Крівавий бандурист. Розділ із нововідкритого роману / Пер. Ф. К[оролевський] (Ів. Кревецький) // Діло. — 1917. — № 88.

<ІІІ> Початок історичного роману

Уперше надруковано в 1856 р. у виданні: Сочинения Николая Гоголя. — СПб., 1856. Вдруге уривок був надрукований у збірці творів письменника, підготовленій П. Кулішем 1857 р. Текстологічна робота здійснена О. Бодянським. Рукопис був утрачений, тому подальша публікація уривка здійснювалася за цим виданням. У 1976 р. був віднайдений автограф (див.: Чарушникова М.В. Фрагмент незавершеного романа Н.В. Гоголя «Гетьман» // Записки Отдела рукописей Государственной библиотеки им. В.И. Ленина. — М., 1976. — Вып. 37. — С. 185‒208).

На думку В.П. Казаріна, цей уривок, як і фрагмент «Мені треба бачити полковника», може бути датований другою половиною 1833 р. (Казарин В.П. Повесть Н.В. Гоголя «Тарас Бульба». Вопросы творческой истории. — Киев, 1866. — С. 30). Дослідник схильний розвести у часі написання «Главу», «Кривавого бандуриста» (1829‒1832), «Декілька глав» і «Мені треба бачити полковника» (1833). Останні уривки написані у стилістичній манері, яка виявиться у всій повноті у «Тарасі Бульбі», а крім того, ймовірно, вони належать до іншого задуму (Там само. — С. 34).

Тарас Бульба

Ця перша редакція повісті надрукована в збірнику повістей «Миргород» 1835 р. Друга, перероблена і розширена, була надрукована в 1842 р. у другому томі творів письменника (див. коментар до тому 2, с. 214‒228).

Повість стала підсумком наукових і художніх студій Гоголя в царині історії та фольклору України. І наукові статті письменника, і його художні проби були своєрідною творчою лабораторією цього епічного полотна. То була «несвідома, але геніальна спроба створити літературний епос» (В. Сиповський), історію цілого народу. Динаміка історичного буття в романтичну добу була так виразно продемонстрована, що історія стала захопленням масовим. Гоголь відчув свою причетність до історії ще й тому, що його родовід був укорінений в історії України, він відчував своєрідний «поклик предків». В його родоводі, ймовірно, був не лише Остап (Євстафій) Гоголь, а й гетьмани Дорошенко, Скоропадський, Мазепа, а також — Лизогуби, Забіли, Безбородьки, Трощинські (див.: Родословие Н.В. Гоголя. Статьи и материалы. — Μ., 2009). Малоймовірною виглядає думка І. Виноградова (див.: Виноградов И. Комментарий // Н.В. Гоголь. Тарас Бульба. Автографы, прижизненные издания: Историко-литературный и текстологический комментарий. — М., 2009. — С. 416), оперта на статтю М. Гаско «Міцкевич і Гоголь» (Всесвіт. — 1974. — № 12. — С. 184‒186), про знайомство Гоголя і А. Міцкевича та вплив останнього на історичні заняття письменника. До того ж

1 ... 114 115 116 ... 126
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Зібрання творів у семи томах. Том 7. Історична проза, статті, матеріали, Микола Васильович Гоголь», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Зібрання творів у семи томах. Том 7. Історична проза, статті, матеріали, Микола Васильович Гоголь"