Читати книгу - "Дім Солі, Світлана Володимирівна Тараторіна"

загадок Дешту. Під час Спалахів Станція практично не зазнала руйнувань.

Натомість від Шейх-Елі, до якого було не більше фарсаха, лишилася купа

каміння. А випалену ділянку вважали епіцентром Спалахів. Майже відразу

місцеві почали її називати мукоеде ляїн ер — святою проклятою землею.

Ма почала працювати в лабораторії, де досліджували суєр, і там

познайомилася з Анархією. Це була смішлива кругленька жіночка з ямочками на

щоках. Вона співчутливо взяла Ма за руку, коли та розказала, як потрапила до

Дешту. Чоловіка Анархії вбив кіммерицький опір через декілька тижнів після

весілля, і вона, як і Ма, приїхала на Станцію, щоб ушанувати його пам’ять, хоча

насправді — майже відразу зізналася Анархія ще тоді незнайомій Ма — зовсім

за іншим. На материку ходили чутки, що на Території К відбуваються дива, і це

стосується навіть безпліддя. Анархія теж мала жовту позначку біля оцінки

фертильності, але наслухалася казок і прибула на Станцію, щоб стати матір’ю.

— Мій дід був із Кіммерику. Його виселили, коли кіммеринців визнали

ворогами народу, але він тридцять років намагався повернутися додому. І

повернувся! Його могила досі десь там, у Дешті. Так що в мене все вийде.

Головне — бажання. Тут усе можливе. І не смійся. Коли побачиш мутації, сама

все зрозумієш, — говорила Анархія, заходячись дурнуватим гоготінням. При

цьому питання, хто стане біологічним батьком її дитини, не мало значення.

— Він буде мій і покійного чоловіка, бо суєр може все, — упевнено

сказала Анархія. — Дослідження уражених дає неймовірний шанс усьому

людству. Тому вони дозволяють Белокуну робити це. — Анархія ледь помітно

кивнула на бараки Медичного відділу, яким безпосередньо керував Гавен

Белокун. При цьому її очі округлилися, як у людини, що мусить виправдовувати

те, з чим не погоджується.

У Медичному досліджували мутованих, проводили експерименти над

найхимернішими потворами; там же містився найцінніший проєкт Гавена

Белокуна, якщо судити з кількості охорони, — Старші Брати, які першими

вийшли зі Станції після Спалахів. Белокун відправив їх на пошуки Мамая до

Шейх-Елі. Натомість загін потрапив під перший суєр. Ті, хто вижив, змінилися

настільки, що їх не вдалося ідентифікувати. Останній факт збентежив Ма

найдужче. Як це вони досі лишалися живими, перебували на Станції і при цьому

вважалися зниклими безвісти? Але Анархія першою озвучила її підозри.

— Серед них може бути твій чоловік. Його ж тіла так і не знайшли. І ти

казала, що під час Спалахів він був тут, на Станції. А всі, хто тут сховався, вижили. Лише ті, — очі Анархії по-змовницьки стрільнули в бік Медичного, —

перетворилися на потвор.

У Ма перехопило горло. Вона чула про химерні мутації, але досі не бачила

засолених, їй було страшно уявити, на що міг перетворитися Марко Дорош.

— Ти їх бачила?

— Ні, потрібен спеціальний дозвіл, — надула губки Анархія, наче Станція

була її володіннями, а недоступні зони — персональною образою. — Але

в мене з’явився один знайомий, і скоро ми про все дізнаємося.

«Черговий потенційний біологічний батько», — подумала Ма, але вголос

не сказала. Якщо Анархія могла провести її в Медичний, то варто й далі грати

роль найкращої подруги.

До її обов’язків входило стежити за здоров’ям працівників Станції.

Тижнями вона тільки те й робила, що брала аналізи, порівнювала їх із

попередніми, намагаючись зрозуміти логіку дії суєру. У деяких Старших Братів, які пережили Спалахи, зміни так і не з’явилися. В інших виросли хвости, роги, ще одна пара вух чи додаткові очі, але на тому все й спинилося. Третина

працівників померла від значно сильніших мутацій та раптових хвороб. Але це

сталося в перший рік після Спалахів, тому залишилося поза межами досліджень

Ма. Найбільше її дивували несподівані прояви. Ідеальні аналізи сьогодні — і

перетворення половини тіла на камінь уже наступного дня. Такі випадки були

рідкістю, а зміненого відразу забирали до Медичного. Інтрижка Анархії

затягнулася. Ма стомилася чекати й відправила рапорт Белокуну з проханням

дати їй дозвіл працювати з мутованими. А коли їй відмовили, повторила спробу і

цього разу приклала до запиту своє перше дослідження про суєр. Це спрацювало, і Ма нарешті викликали до Белокуна.

Половину кабінету очільника Станції займали книги. Ма особливо вразили

яскраві корінці дитячих. Тоді вона чи не вперше подумала, що на Станції мають

бути діти, адже суєр не розбирав, кого вражати, і відчула, як спиною пробіг

холодок.

Белокун жестом запропонував сісти. Його стіл був завалений паперами. У

зошиті, що лежав зверху, вона впізнала свою дисертацію.

— Я готова стверджувати, що суєр — це нова елементарна частинка, —

нетерпляче почала Ма, і дитячі книжки одразу вивітрилися з її голови.

Дослідження суєру стало приводом, щоб потрапити до Белокуна та до

Медичного, але, як і завжди, Ма захопилася. — Для себе я називаю її фактором

змінності. Найстабільніший прояв частинка має в структурі солі, що випала

відразу після Спалахів. Місцеві називають її тузсуєр — сіллю землі — чи просто

суєр. Ми можемо назвати частинку на честь наукового керівника Станції

доктора Мамая?

За звуків цього імені обличчя Белокуна витягнулося. Він якось дивно

подивився на Ма, а потім дістав із кишені колоду й зробив найменш нею

очікуване — заходився розкладати карти, немов вона прийшла не до керівника

Станції Старших Братів, а до дешевої ворожки з околиць імперії. Її колеги

шепотілися, що Белокун змінився після зникнення доктора Мамая, і неодмінно

додавали, що той був набагато, набагато химернішим.

— Частинка Мамая, гм? — з горла Белокуна вирвався хриплий смішок. Він

відсунувся від столу, щоб їй було краще видно. — Як думаєте, що тут?

Те, що вона прийняла за гральні карти, виявилося дитячими малюнками.

На першому був зображений схематичний чоловічок, від його кінцівок

розходилися промені. На другій карті степом тікала жінка, за її спиною у