Читати книгу - "Стів Джобс"

У результаті процес розробки дизайну продукту в Apple був нерозривно пов’язаний із тим, як цю річ мали проектувати й виготовляти. Айв описував один із Power Мас компанії Apple:

— Ми хотіли позбавитися усього, шо не було абсолютно необхідним. Для цього потрібна була повна взаємодія між дизайнерами, розробниками продукту, інженерами та виробничим колективом. Ми постійно поверталися до початку, знову й знову. Чи потрібна нам ця частина? Чи можливо, щоби річ виконувала функції чотирьох інших частин?

Важливість зв’язку між дизайном продукту, його сутністю і тим, як він був виготовленим, Джобс і Айв продемонстрували, коли подорожували Францією і зайшли до магазину, де торгували кухонним приладдям. Айв узяв у руки ножа, який йому дуже сподобався, але відразу розчаровано поклав на місце. Джобс зробив те саме.

— Ми обоє помітили крихітний шматочок клею між ручкою та лезом, — пригадував Айв.

Вони обидва зауважили те, як хороший дизайн ножа був зіпсований тим, як його виготовили.

— Нам неприємно думати, що наші ножі зліпили докупи клеєм, — сказав Айв. — Ми зі Стівом переймаємося такими дрібницями, які руйнують чистоту та применшують сутність чогось такого, як те начиння, і ми поділяємо думку про те, як слід створювати продукти, які би виглядали чистими й безшовними.

У більшості компаній система виготовлення продукту, як правило, визначає дизайн. Інженери формулюють свої уточнення та вимоги, і тоді дизайнери приходять із футлярами й ракушками, котрі вміщатимуть начинку, яку виготовлять перші. На думку Джобса, процес мав рухатися в зворотному напрямку. На початку роботи компанії Apple Джобс узгодив дизайн системного блоку оригінального Macintosh, а інженери мали підігнати свої плати та компоненти під нього.

Після того як його випхали з Apple, процес знову повернувся до залежності дизайну від інженерії.

— До того як Стів повернувся в компанію, інженери казали: «Ось нутрощі» — процесор, жорсткий диск, — і тоді ці компоненти відправлялися дизайнерам, щоби вони загорнули їх у коробочку, — розповідав головний маркетолог Apple Філ Шиллер. — Якщо робити це в такий спосіб, то в результаті виходять жахливі продукти.

Але коли Джобс повернувся й заприязнився з Айвом, то визначальна роль знову почала тяжіти в бік дизайнерів.

— Стів продовжував переконувати нас, що хороший дизайн — це невід’ємна риса, яка зробить нас великими, — сказав Шиллер. — Дизайн знову став визначати виробництво продукту, а не навпаки.

Час від часу це могло мати неприємні наслідки — як тоді, коли Джобс та Айв наполягали, що потрібно використовувати цільний шматок матового алюмінію для країв iPhone 4, навіть коли інженери хвилювалися, що це погано впливатиме на антену. Але особлива виразність дизайну продукції Apple — iMac, iPod, iPhone, та iPad — відокремить компанію серед інших і сприятиме її тріумфам протягом років після повернення Джобса.

Усередині студії

Студія дизайну, де царює Джоні Айв, розташована на першому поверсі другого корпусу на Нескінченній вулиці (англ. Infinite Loop — вулиця, яка оточує шість корпусів головного управління Apple. — Прим. пер.). Вона захищена тонованими вікнами та важкими плакованими, зачиненими дверима. Всередині міститься скляна кабіна — приймальня, куди мають доступ два помічники-охоронці. Навіть високопосадові працівники компанії не мають доступу туди без особливого дозволу. Більшість моїх інтерв’ю з Джоні Айвом для цієї книжки проводилися в інших місцях, але якось у 2010 році він поклопотався про те, щоби я мав змогу провести один день, оглянувши студію й послухавши розповіді про те, як Айв із Джобсом співпрацювали там.

Зліва від входу притулилося тісне приміщення, де згурмилися робочі місця молодих дизайнерів; справа — схожа на печеру головна кімната з шістьма довгими сталевими столами, де виставлені витвори, робота над котрими саме в процесі. За головною кімнатою розташувалася комп’ютеризована студія дизайну, заповнена робочими станціями, — з тієї кімнати можна перейти в іншу, де стоять формувальні машини, які перетворюють те, що на екрані, у моделі з пінопласту. За цим — приміщення, де проводиться роботизоване зафарбовування розпилювачем моделей, щоби вони виглядали, наче справжні. Інтер’єр був доволі індустріальним, з декором у металічно-сірих тонах. Листя на деревах надворі відкидали рухливі візерунки світла й тіней на тонованих вікнах. Тло створювала музика в стилі техно й джазу.

Майже щодня, коли Джобс був здоровим і на місці, він обідав з Айвом, а тоді бродив по студії пополудні. Заходячи, він міг оглядати столи й продукцію у комунікаційній лінії, зважувати, наскільки вони вписуються в стратегію Apple, і пробувати на дотик дизайн кожного витвору, що перебував у розробці. Зазвичай у кімнаті були лише вони удвох — Стівен і Джоні, — інші дизайнери спостерігали за ними одним оком з-над своєї роботи, але зберігали шанобливу відстань. Якщо Джобс хотів на чомусь наголосити, то міг гукнути керівника відділу механічного дизайну або котрогось іншого помічника Айва. Якщо щось зацікавлювало його або ж у нього раптово виникали думки щодо корпоративної стратегії, він міг запросити операційного директора Тіма Кука чи головного маркетолога Філа Шиллера, щоби вони підійшли й склали компанію їм із Джоні. Айв так описував звичайний процес:

Ця велика кімната — єдине місце в компанії, де можна роззирнутися навсібіч і побачити, над чим ми працюємо. Коли Стів приходить сюди, він сідає за котрийсь із цих столів. Якщо ми працюємо над новим iPhone, наприклад, він може схопити стільця й почати бавитися з різними моделями, пробуючи їх на дотик, роблячи зауваження щодо того, яка з них йому подобається найбільше. Тоді попасеться трохи коло інших столів, поки в кімнаті присутні лише ми двоє, і подивиться, куди направляються всі інші витвори. Джобс може оглянути всі горизонти компанії, IPhone та IPad, iMac і ноутбук, над якими ми роздумуємо. Це допомагає йому побачити, на що компанія витрачає свою енергію і як усе це пов’язано між собою. І він може запитати: «Чи варто робити це, оскільки тут ми сильно зростаємо?» або щось у тому дусі. Він бачить, як складаються стосунки між речами, що досить складно зробити у великій компанії. Розглядаючи моделі на цих столах, він може побачити майбутнє на наступні три роки.

Велика частина дизайнерського процесу — це розмова, діалог, який виникає, коли ми ходимо навколо столів і бавимося моделями. Стіву не подобається читати складні креслення. Він хоче побачити й відчути модель. І він правий. Я дивуюся, коли ми виготовляємо модель і тоді усвідомлюємо, що це — повне сміття, навіть попри те, що відповідно до розрахунків CAD (комп’ютеризованого дизайну) вона здавалася пречудовою.

Джобс любить приходити сюди, тому що тут спокійно