Читати книгу - "Походження богів. Роботи і дні. Щит Геракла"

Також Несó і Евпомпа, і Темісто, і Проноя,

Й та, чиї мислі, як у безсмертного батька, — Немерта[47].

Ось п’ятдесят їх, дочок Нерея, що чесний в усьому, —

Тих, що вправні такі у заняттях своїх бездоганних.

А Океана глибокодонного доньку, Електру,

Взяв Тавмант за жону; від неї — стрімлива Іріда

Й Гарпії пишноволосі — Аéлло і Окіпéта[48];

Приятелюють вони із вітрами, ті діви крилаті,

Й птахом у небі, понад землею, бистрі ширяють.

/270/ Греїв[49] — Кето зродила од Форкія, прекраснолицих,

Сивих, однак, тому й Сивими їх називають

Вишні боги і смертні, що по землі ходять, люди —

В сукні ясній Пемфредó й Еніó у шатах шафранних,

Також Горгони[50], що за славетним живуть Океаном,

На краю Ночі, де Геспериди, лункоголосі

Діви: Стеннó, Евріала й Медуза, що горя зазнала:

Смертна — Медуза лише; ті — безсмертні і вічно юні.

І тільки з нею запрагнув зійтися Блакитногривий[51] —

На мураві прилягли, між квітів, заквітлих весною.

/280/ А коли голову з пліч відтяв їй Персей — з її крові

Велет тоді, Хрісаóр, і кінь, Пегас, народились.

Назва така його — від джерела, що при Океані.

Той — із мечем золотим у правиці. Він першим у небо[52]

Понад землею злетів, що матір’ю є для овечок,

І до безсмертних прибув, у палатах Зевса живе він —

Блискавку й грім він йому, багатому мислями, носить.

А Хрісаор народив триголового Геріона

Від Каллірої, яку обіймав він, дочки Океана.

Зброю Геракл зірвав з нього силою на Ерітії,

/290/ Морем омитій, де бродять корови, у день, як корів тих

Широколобих він перегнав до святого Тірінфа,

Через увесь Океан, кругобіжну ріку, перейшовши.

Ортоса вбив він, а ще — волопаса Еврітіóна

В стійбищі, млою повитому за Океаном славетним.

Чудисько й інше зродила вона — величезне, незборне,

Ні на людей, ані на богів безсмертних не схоже,

В темній печері — божеську, непогамовну Єхидну:

Наполовину — діва вона, ясноока, вродлива,

Наполовину — люта змія, величезна, луската,

/300/ Пажерлива і жахна — в землі священної надрах.

Там, у заглибинах десь, під тінню навислої скелі, —

Схов її, одаль безсмертних богів і смертного люду,

Там і дали їй боги, щоб жила у ній, славну оселю.

Тож під землею в Арімів[53] краю ховатися мусить

Та невмируща, з перебігом днів не старіюча Німфа.

З нею, кажуть, зійшовся Тіфон[54] у любові: суворий,

Грізний, зухвалий бурвій — взяв діву іскристооку.

І понесла вона дике од нього, шалене потомство:

Спершу — Óртоса, пса, привела вона для Геріона,

/310/ Другу потому (страх і назвать) зродила потвору —

Кербера[55]: м’ясо сире пожирає він, мідноголосий

Сторож Аїда жахний, — голів п’ять десятків у нього.

Третьою — Гідра Лернейська була, що дихає люттю.

Гера, богиня білораменна її згодувала,

Гнів затаївши страшний до славного міццю Геракла.

Міддю ту Гідру син Зевса убив, парость Амфітріона[56],

Враз з Іолаєм, Ареєві милим, — Геракл[57], що послухав

Також Афіну, що здобич бере, її мудрої ради.

А від Єхидни — Химера, що полум’ям дише невгасним,

/320/ І величезна, й лячна, бистронога і триголова:

Лева з вогнем у очах — одна голова у Химери,

Друга — кози, третя — змія, налитого дикою міццю, —

Спереду — лев, ззаду змій, а коза — посередині в неї.

Силу жахну нищівного вогню вона видихала,

Вбили її — Пегас і Беллерофонт благородний.

Сфінкса[58] іще на горе кадмейцям вона народила —

Орт її подолав; а ще — Немейського лева:[59]

Гера, Зевса поважна жона, його згодувала

І заховала в немейських ярах, погибель для смертних,

/330/ Там він людей пожирав, хай де б вони не селились, —

І на Немеї гірській, і на Треті, й на Апесанті,

Поки Геракла могуть того звіра не подолала.

З Форкієм, богом морським, Кетó на світ породила

Змія жахного, що, кільцями звившись у темному схові,

Яблук пильнує, зіркий, що золотом щирим налиті.

Ось який від Кето і від Форкія рід розпочався.

Ріки бурливі Тетіда зродила для Океана:

Ніл і Алфей, і стрімкий Ерідан, де вири глибокі,

Жвавий Стрімон, і Меандр із Істром[60] гарнотекучим,

/340/ Фасіс і Рес, а ще Ахелой, де вири сріблясті,

Несос і Родій, і Галіáкмон із Гептапором,

Гренік та Есеп, і Сімоéнта божественні води,

Далі — Пеней і Герм, і Кáїк, потік повноводий,

Велет Сангарій, Ладóн і прозороводий Партеній,

Також Евен, Ардеск, і Скамандра божественні води.

Й дочок святий вона видала рід; з Аполлоном ті діви[61]

Й Ріками славних виводять мужів із зеленої юні —

Зевс заповів їм діло таке на землях сповняти,

Отже: Пейтó і Адмета, Іанта, а з ними — Електра,

/350/ Далі — Доріда, Прімнó, й Уранія богоподібна,

Потім — Гіппó і Клімена, й Родея і Калліроя,

Гожа Зевксó і Клітíя, й Ідія, і Пайсітоя,

З ними — Плексавра і Галаксавра, і звабна Діона,

Мелобосíда і Тоя, і мила з лиця Полідора,

І Керкеїда, звабна, ставна, і Плутó волоока,

І Персеїда, та Іаніра, й Акаста, і Ксанта,

Мила Петрея і Менестó, і Європа, й Метіда,

І Еврінома, і Телестó у шафрановій сукні,

І Хрісеїда, й Асíя, і Каліпсо