Читати книгу - "Відшукати скарб, Анітка Санніфео"

– Він схожий за формою на яйце дракона, – Руора важко зітхнула, – тільки смарагдовий, та ніби дзеркальний. З боків та зверху його прикрашала золотиста луска…

– А у драконів його шукали? – обережно запитав Олексій.

– Звісно. Вони нічого не знають… – знизала плечима дівчина та прийнялася накручувати на палець своє волосся.

– Ти впевнена?  – хлопець помітив, що Руора нервує, але не міг зрозуміти причини такої поведінки.

– Слухай, Олексію, ти на що натякаєш? – прошипіла дівчина. – Яке тобі діло до нашого артефакту? – її очі раптом блиснули вогнем.

– Та ні на що я не натякаю, – підняв руки до гори хлопець. – Заспокойся. Мені просто цікаво розібратися…

– Ти хотів додому, то давай краще пошукаємо інформацію, як тобі допомогти. З нашими проблемами ми розберемося самотужки, – дівчина зітхнула.

– Але поки я тут, я можу спробувати відшукати то ваше озеро? Раптом, я дізнаюсь щось про цей ваш артефакт? – Олексій відчував, що його повернення в рідний світ може бути якось пов’язане з цим артефактом.

– Це неможливо. Я ж казала, що без цього артефакту не знайти магічне озеро, – покачала головою дівчина.

– Хто шукає, той знайде… – тихо промовив хлопець. – То що?

– Нічого. Я не буду більше нічого тобі розповідати. Ходімо краще додому. Ти хотів в крамницю, але вони працюють недовго, тому доведеться навідатися туди вже завтра зранку.

– Ходімо, – Олексій зітхнув.

Інформація, почута від дівчини, почала складатися у дивну та поки незрозумілу картинку. Невже Руора насправді знає більше, ніж говорить? Що насправді сталося з цим артефактом й чому озеро неможливо знайти? Все це викликало не аби який азарт та жагу до пригод.

Олексій приймав все це за цікаву гру, і якщо йому вдасться розшукати зниклий артефакт, то, можливо, саме це й справді відкриє йому шлях додому?