Читати книгу - "Руйнація, Ріна Бейкер"

 Живіт болить від незвично смачної та поживної їжі, на яку я накинулась, як лев на антилопу. Лежу на підлозі, скручена в бублик. 
Коли Рік заходить, то упускає креманку з морозивом і кидається до мене. 
— Чорт, Бет, я думав, ти мертва, — видихає він, коли бачить, що я цілком при тямі. 
— Тобі дано наказ вбити мене, годуючи до відмови? — простогнала я. 
— Твій шлунок надто слабкий, потрібно поступово повертатися до нормального харчування. Я приніс тобі морозиво, але воно вже було б зайве, тому навіть добре, що креманка розбилась. 
— Все одно дякую. Ріку. Ти занадто добрий до мене. Обережно, щоб потім це не вилізло боком. 
— Люблю я рудих, що поробиш, — досі стоячи на колінах говорить він. 
— Твоя любов стане слабше, якщо я скажу, що фарбована? - запитую, прикривши одне око. 
— Нууу, — протягнув він. — хіба що зовсім трішки, - Рік підіймається і подає мені руку. — Лягай в ліжко, а я принесу тобі пігулки, має стати легше.

Вже три дні я живу, наче на курорті, якщо не враховувати те, що фактично зачинена в підвалі. Рік заходить раз на день, повідомляючи, що зараз на його плечі лягало занадто багато роботи, як для нього одного. Тому запаси їжі та води на день такі, що можна було б трьох прогодувати. 
Я все ще сходжу з розуму від браку спілкування, все ще сумую за своїм життям, все ще сподіваюсь, що гірше не стане. 
Болить від думки, що десь там, поза межами цього місця, всі шукають мене. Гадають: жива я чи мертва, ціла чи скалічена, повернусь чи зникну безвісти.
Найбільше сходить з розуму Стів Левінсон — мій бос. За моїми підрахунками, через тиждень я мала б здати проєкт дизайну нового готелю. Залишається лише надія, що замість мене на керування поставили когось, окрім Мінді, інакше всі стіни в готелі класу люкс, будуть запропоновані замовнику в рожевих тонах з перламутром. Вона чудовий дизайнер, коли відчуває тверду руку, що веде її, але як тільки діло стосується самодіяльності — стається лихо. 
Це перший мій великий проєкт, і звісно, я мала його запороти, повівшись на секс-пригоду. Чудово Бет, те, що треба для успішного початку великої карʼєри. Та Стів вбʼє мене, як тільки я переступлю поріг його кабінету, якщо повернусь до минулого життя.

Кайл заходить до мене, тримаючи в руці два крафт-пакети, один більший, другий менший. Він незмінно в гримі, але без класичного костюму. На ньому чорні джинси та такого ж кольору футболка, що обтисла рельєфні біцепси. 
— Це тобі, — протягуючи руку з пакунками, каже він. 
— Що це? — запитую, напружуючись. 
— Одяг. Бачу, що лахи Ріка таки завеликі для тебе, —його погляд ковзає моїми грудьми, що не дуже старанно с прикриваються майкою. Слідуючи за його поглядом помічаю, що мої соски стирчать, затвердлі від страху, що виникає в його присутності. 
Невпевнено наближаючись, я стаю за два кроки до нього, простягаю руку, очікуючи, що він зробить це саме, аби віддати мені пакети. Проте, він стоїть, тримаючи їх прямо на рівні свого пресу і навіть не думає рухатись мені назустріч. Я роздратовано пирхаю і підходжу ще ближче, хапаючись за ручки. Він витримує мій роздратований погляд, не рухаючи ні одним мʼязом обличчя.  Повільно розтискає пальці, торкаючись до моїх, вони починають тремтіти. 
— Ти змусив когось купувати для мене білизну? — запитую я, витягуючи з меншого пакету десяток пар трусиків різних кольорів та фасонів та стільки ж бюстгальтерів. 
— Ні, я сам їх купував, — чітко відповідає чоловік. 
— І тебе не вигнали з магазину в такому, — я показую на своє обличчя. — Вигляді? 
— Я не завжди ходжу так. Лише, коли вирішую певні… питання. А продавчині в магазині були цілком раді допомогти мені з вибором. Сказали, що моїй дівчині дуже пощастило з таким симпатичним та уважним чоловіком. - він поклав руки та стегна, змушуючи мене подивитися на його прес, що видніється під тісною тканиною. 
— А хтось ще говорив про високу думку про себе, — пирхаю я, розкладаючи білизну по ліжку, щоб оглянути її. 
— То ти вважаєш, що я не маю на це підстав? —його низький голос підняв волосся на моїй потилиці. 
— Не знаю. На дозвіллі подумаю над цим питанням. А зараз, дозволь мені обрати, що одягнути, — я кивнула на двері. 
— Обирай, хіба я заважаю? — він підняв брову. 
— Ну взагалі-то, так! Це особисте. 
Він повільно підійшов і зупинися за пів метра, роздивляючись моє обличчя. Мене пробило дрібне тремтіння, попередження про небезпеку. 
— Як гадаєш, я обирав це все з закритими очима? —він нахилився, беручи яскраво рожеві трусики за частину, де вони мають торкатися вульви. — Я ретельно промацував кожні, аби вони були зручні та якісні. - він потер пальцями ніжну тканину. 
Від цього видовища я стислася, відчуваючи між ногами вологу, а в думках засів пекельний страх і огида. Згадався Дюк, що вривається в мене без підготовки, стінки ще й досі подразненні, ниють про отриману травму. 
— Дякую, — голос здригнувся. — Але далі я сама. 
— Я їду з країни на пʼять днів, — каже Кайл. 
— І що ти пропонуєш? — я закинула голову, тримаючи камʼяний вираз обличчя. — Продефілювати тобі в цьому, за те, що ти так старався? - холодно сміюсь я, вказуючи на білизну. 
— Ні, здається я вже казав, що це мене не цікавить, — байдуже кидає він. 
— Тоді щасливої дороги, Кайле. 
— Будеш сумувати, Бетані? — губні звуки мого імені вдаються йому особливо майстерно. 
— Нізащо!

Він залишає мене саму, стає на диво сумно. Мені треба спілкування. Нехай і з таким психопатом, як Кайл. Хоча, конкретно він не зробив мені ніякої шкоди, навіть навпаки, гадаю, що він… Так! Зупинись, Бет. Стокгольмський синдром тобі не потрібен. Він — викрадач, який шантажує Тревора Фінча твоїм життям. Ніяких виправдань, лише чиста лють та ненависть. От що я маю відчувати. 
У великому пакеті лежить шовкова піжама чорного кольору, вузькі лосини, футболка вільного крою, шорти з високою посадкою, топ в рубчик та дві пари взуття — кросівки та босоніжки. Звідки він так точно знає мій розмір? 
Я одягаю білі трусики, такий самий бюстгальтер, але на верх повертаю одяг Ріка. Він мені подобається. Великий та затишний. 
В білизні я почуваю себе трішки цивілізованіше. Приватність зʼявляється, вперше за півтора тижня. Ніколи не думала, що з маленьким клаптиком тканини на дупі та грудях можна відчути себе більш захищеною.