Читати книгу - "Прорив. Корумпована демократія, держава-вигнанка Росія і найбагатша, найбільш руйнівна промисловість на земній кулі, Рейчел Меддоу"

для «Хай кантрі ньюс». «Ми розпорошилися по двоє-троє, щоб влада не могла прибрати нас усіх одним махом, — зазначав він. — За тридцять хвилин до вибуху ми запалили димові шашки, щоб показати КАЕ, що ми все ще в горах і в межах зони карантину. Невдовзі після того на висоті футів з п’ятдесят над осиковою просікою, де стояли ми з Маргарет Пулс, закружляв синій гвинтокрил військово-повітряних сил». Маккуері згадував, що хоча декого з його товаришів-протестувальників і витягли під дулом пістолета з гір, однак синьому гвинтокрилу ВПС було непросто приземлитися на крутий схил, де вони з Пулс отаборилися, тому літальний апарат залишив їх. Він розповів одному з інтерв’юерів, що, коли гвинтокрил відлітав, військовий на борту показав йому знак миру.

Протестувальники поспілкувалися з геологом, який порадив їм, що коли почнеться зворотний відлік до детонації, вони мають відійти від скелястих виступів, які можуть обірватися, чи великих дерев або брил, які можуть раптово зсунутися. «Тож ми підготувалися до вибуху — лягли долілиць так, щоб наші ступні, коліна і лікті могли пом’якшити удар та рух, що фактично означало, що ми ставали в позицію для відтискання від підлоги або ж смертельну «планку». Тоді потужний БАБАХ! — згадує Маккуері, — і землю пронизав тривалий гуркіт, яким нас підкинуло дюймів на вісім, а то й вище, в повітря. Коли ми, сповнені вдячності, що все ще дихаємо і нас не рознесло на шматки, лежали й дивилися одне на одного, то відчували повторні поштовхи. Сейсмічні датчики в Національному центрі землетрусів зареєстрували 5,5 бала за шкалою Ріхтера».

Різке сейсмічне коливання так сильно трусонуло резервуари з рідиною на розташованому поблизу заводі «Юніан Карбід», що виробник хімікатів мусив на три години закритися, щоб прочистити каналізацію. Гірський зсув зніс систему управління Західної залізниці Денвер — Ріо-Гранде, але її швидко відновили. Збитки, яких зазнали місцеві будівлі, були, за словами керівника проєкту «Рулісон», «незначними і переважно обійшлося порепаними стінами і опалою штукатуркою зі стелі, потрісканими і розваленими димоходами, розбитими вікнами, лампами тощо».

За попередніми оцінками передбачалося понад чотириста заяв щодо відшкодування збитків, на які «Оустрал» виділила 200 тисяч доларів. Але перебільшені страхи не виправдалися. На двох розташованих поблизу греблях тріщин не пішло. Автостраду I-70 гірські зсуви не зруйнували. В кінцевому підсумку «Оустрал» виплатила загалом 110 тисяч доларів за 322 окремими претензіями, зокрема 124,5 долара «немісцевому мисливцю», якого образили тим, що змусили у день детонації залишити гори. Знятих силою з гір протестувальників звільнили без висунення їм обвинувачень. «Не надійшло жодного повідомлення про травмування людей або домашньої худоби», — доповіла КАЕ Об’єднаному комітету Конгресу з атомної енергії.

Бомба вибухнула на глибині 8426 футів під землею, де підірвала достатньо гірської породи, щоб відкрити печеру заввишки у 300 футів і завширшки 152 фути. «Зона розлому» розходилася на 433 фути. Команда мусила чекати кілька місяців, щоб нова гігантська печера охолонула, а викликана вибухом радіація трохи знизилася. Проте невдовзі стало очевидним: наш новий друг, атом, явив промислове диво. Газ було стимульовано! Упродовж ставосьмиденного випробувального припливу, відповідно до звіту керівника проєкту «Рулісон», «обсяг був еквівалентний приблизно десяти рокам видобутку зі стимульованої у стандартний спосіб свердловини родовища Рулісон». У звіті відзначалося «вкрай незначне обмеження припливу наскрізними тріщинами, що підтверджувало налагодження ефективного шляху між глибинними покладами і входом у стовбур свердловини». Місія виконана! Майже.

З’ясувалося, що в результаті виникло дві проблеми. По-перше й найголовніше, новий метод видобутку газу за допомогою атомних бомб залишав на газі свій ядерний відбиток. Як описували це науковці — «злегка радіоактивний», тобто забруднений криптоном-85 і тритієм. Але — і це була друга проблема — було важко сказати, скільки саме тритію в газі (або в місці вибуху), тому що пристрій, який науковці доставили для вимірювання забруднення криптоном і тритієм, що згадується під чудовим акронімом STALLKAT, насправді не працював. Так чи інакше, у життєствердному двохсотшістдесятип’ятисторінковому звіті керівника проєкту «Рулісон» був розділ, до якого закралося ледь вловиме почуття переживання. «Хоча деякі вади STALLKAT, не остання серед яких низька чутливість до тритію, було легко помітити, зрозуміло, що це — найкраща з доступних систем». Ви йдете підривати бомбу з тим STALLKAT, який у вас є, а не зі STALLKAT, який вам би хотілося чи кортіло мати згодом.

Керівник проєкту зазначав, що «дещиця досить активної тритієвої сировини випала поблизу стояка одразу після спалаху» і що місце вибуху також має тенденцію забрудюватися тритієм, коли той осідає. Але ніхто, по щирості сказати, не знав, наскільки багато тритію осіло над цим маленьким шматочком графства Гарфілд, оскільки клятий STALLKAT не міг його винюхати. У «Рекомендаціях» керівник проєкту не кривив душею: «Використовувати STALLKAT для моніторингу тритію не слід».

Тепер загадка, як багато радіоактивного бруду проєкт «Рулісон» відригнув у Колорадо, стала для зв’язків з громадськістю проблемою, яку треба було подолати. Адже якби вони отримали обґрунтовані реальні заміри, скільки насправді радіації навкруги, чиновники від охорони здоров’я завжди могли просто підняти рівень безпечної для людини радіоактивності, — і проблему вирішено. Саме так владнали справу зі скандальним молоком у штаті Юта.

Але попри усю технологічну динаміку, баланс між вартістю і вигодою від програми лякав. Комерційна рентабельність ядерної стимуляції потребувала більше і більше потужніших бомб для створення великих печер і суттєвого розширення території подрібненої гірської породи. А атомні бомби коштують грошей. Хлопці з КАЕ зберегли своє ставлення «може-бути» до питання, яке підкріплювалося постійно зростаючим попитом країни на енергію та дивакуватістю й забобонами президента Ніксона. Йому хотілося газу більше, якнайшвидше, зокрема і видобутого бомбами. Доповідь Ніксона з енергетичних питань перед Конгресом у 1971 році містила обіцянку про більшу кількість «експериментів з ядерної стимуляції, які мають на меті видобуток природного газу зі щільних геологічних формацій». У 1973 році в Колорадо, у проєкті «Ріо Бланко», КАЕ спробувала ще раз — цього разу було три бомби у 33 кілотонни кожна, які підірвали на трьох глибинах одночасно на відстані 851 фута одна від одної. Радіоактивність зросла. Комерційні перспективи — ні.

Загалом ці пречудові газові експерименти обійшлися у 82 мільйони доларів. Фінансисти підрахували, що за передбачуваних темпів, навіть за умови зниження витрат, навіть якщо повністю виберуть жадані 317 трильйонів кубічних футів природного газу, найбільше, на що можна сподіватися, це на повернення приблизно 40% грошових витрат.

Таким чином, ще в 1973 році, після чотирьох славних років неймовірних старань, почив у бозі наш національний експеримент з атомного буріння.

Устаткування з ядерної стимуляції законсервували якраз у той момент, коли американці