Читати книгу - "Добра Порада, Роман Олійник (Argonayt)"

Призвідник справедливого гніву Вірці сидів за столом, з димлячою сигаретою в зубах, і колупався в телефоні.

– Як все це зрозуміти? – різко випалила жінка ледь переступивши поріг кімнати.

– Ти про що, дорогенька? – удавано здивувався Мирон відірвавши погляд від екрану мобільного. – О бачу, це мені варто поцікавитися у тебе, як все це зрозуміти. Я приїжджаю до своєї законної дружини і просто тетерію від того що відкривається перед моїми очима. Моя кохана завела собі коханця, який в моєму таки домі буквально днює та ночує. Сказитися можна від усього цього.

– Я не твоя кохана, це не твій дім і я можу запрошувати сюди кого мені тільки заманеться, – різко обірвала жінка глузливу тираду свого колишнього.

– Хоча наскільки правдиво те в чому мене так вперто хочуть переконати, – скривив в зневажливій посмішці губи Мирон ніскільки не зважаючи на слова Вірці. – Думаю, що все це тільки невмілий обман і недолуга фальсифікація. Насправді ніякого коханця в тебе немає, дорогенька, бо ти все ще досі кохаєш мене до безтями. А ось цю комедію розігруєш навмисне, щоб розізлити мене. Хочеш змусити ревнувати до цього пришелепуватого клоуна. Сама ж ждеш не діждешся щоб потрапити в мої пристрасні обійми. Так не будемо даремно гайнувати часу. Прожени його геть і віддаймося на поталу любовному шаленству.

– Тобі що, у в’язниці, останню клепку вибили? – запитала Сеньйора Вероніка і в її голосі почулися сталеві нотки. – Не можеш сприйняти, що не пуп землі і вже більше нічого для мене не значиш? Думаєш я не спроможна на гарячі почуття до іншого? Ну то на, переконайся на власні очі, що таке справжнє кохання.

Після цих слів жінка обернулася до Василя і зробивши крок назустріч жадібно вп’ялася своїми вустами в його губи.

Той несподіваний поцілунок тривав порівняно недовго і викликав справжній шок у всіх присутніх. Першою хто зумів висловити своє здивування була Софія, яка саме в цю мить заглянула до кімнати.

– Ой! – тільки й спромоглася вигукнути дівчина.

– Твою мать! – лайнувся очманілий Мирон не помічаючи як телефон вислизнув з його рук і упав на підлогу. – То це все таки правда?

– А ти думав ні? – єхидно всміхнулася Вірця і пригорнувшись до Василя запропонувала. – То може тепер все обговоримо як серйозні люди?

– Про нам ще говорити? – розгублено буркнув Мирон.

– Я хочу офіційно розлучитися з тобою. І то негайно.

– Ну я не знаю, – зам’явся Мирон. – Це все таки важлива справа. Мені треба обдумати твою пропозицію.

– Нічого тут обдумувати і тягнути кота за хвіст. Завтра ж поїдемо в район і почнемо оформлювати відповідні документи.

– Я не маю на це грошей, бо не розраховував на такі витрати.

– Ти багато на що не розраховував, – рішуче парирувала відмовку чоловіка жінка. – Гроші – не проблема. Я сама все оплачу. І як вже на це пішло можу запропонувати тобі певну компенсацію з те щоб ти забрався звідси якнайшвидше. Погоджуйся, бо більше такого шансу вже не буде.

– Так хочеш від мене відкупитися?

– Хочу. І вважаю що так буде найкраще для всіх нас.

– Ну якщо ти так вважаєш, – Мирон зробив театральну паузу, а потім швидко запитав. – Скільки даси щоб я назавше зник з твого життя? Можна зараз невеликий аванс отримати?

– Е ні, та справи не робляться. Спершу оформляємо всі потрібні документи про розлучення, а вже потім – гроші. Зараз ти не отримаєш від мене навіть мідного шеляга. То згідний чи ні?

Чоловік не вагаючись коротко відповів:

– Так.