Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Цифровий, або Brevis est 📚 - Українською

Читати книгу - "Цифровий, або Brevis est"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Цифровий, або Brevis est" автора Марина та Сергій Дяченко. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 11 12 13 ... 101
Перейти на сторінку:
в бічній кишені.

— Як же ви все-таки здогадалися? Про адміна, про паролі…

— «Ти».

— Як… ти здогадався?

— Вони всі так роблять. Багатьом це минається безкарно. А цей попався.

— Як це ви… тобто ти… — Арсен запнувся, — ти його гакнув?

— По-моєму, він сам нарвався. Ні?

— Ага… — Арсен завагався. — А… мишу ти навіщо відрізав?

— На згадку, — Максим усміхався. — У мене вдома знаєш скільки цих мишей?

Арсен зіщулився.

— Паролі міняй частіше, — повчально сказав Максим. — До речі, у що граємо?

— Ну, — він зам’явся, але вирішив, що брехати не можна. — «Королівський бал — 4».

— Гарна гра. Я теж там бігав, десь півроку тому, лицарем, тільки безземельним. Найманцем, скоріше. А ти?

— Та по-різному.

— Що, вдома гратися не дають?

Арсен непевно мугикнув.

— А я з жінкою полаявся, — раптом довірливо повідомив Максим.

Арсен прикусив язика, щоб не сказати: «Я так і думав».

— Думаю, вона мене зраджує, — Максим говорив стурбовано, проте Арсенові чомусь здалося, що вухатий потішається. — І це вже друга. Щось не так. Зі мною — чи з ними?

— Не знаю, — пробурмотів Арсен. І подумав про себе: якби я був дружиною божевільного гакера з мишею в кишені, то втік би на другий день.

— Суботній ранок, — у Максимовому голосі вчувалася гіркота. — Виграв п’ятдесят євро, не щастить у коханні… І ніхто мене не жде.

Машина різко повернула у двір; Арсен одразу ж побачив, що вікна в його квартирі світяться всі до єдиного. Максим подивився на будинок, на Арсена й розсміявся:

— Доведеться пояснювати?

Арсен остаточно втратив мужність. Побитий, пограбований, довівши батьків хтозна до якого стану, — як він зважиться подзвонити у двері?

— Удачі, — Максим перестав усміхатися. — Серйозно.

— Дякую, — пробелькотів Арсен.

Торкнувся носа, поморщився від болю. Який довгий був день: школа, комп’ютер, клуб «Магніт», Квіні, Асамблея, Темний Блазень, північний хутровий звірок…

— Дякую, — сказав він щиро, дивлячись у глибоко посаджені, незрозумілого кольору Максимові очі. — Ви мені дуже… Тобто ти мене виручив.

Максим кивнув:

— Нема за що.

— Заведи собі віртуального пса, — порадив Арсен у приступі вдячності. — Він ніколи не зрадить.

Максим кивнув ще раз.

Джип поїхав перш, ніж Арсен зайшов у під’їзд.

* * *

— Міністре? Міністре?! Чому немає зв’язку, де тебе носить?!

Позаду були тридцять годин образ, вибачань, сліз, умовлянь, обіцянок і клятв. На колишньому місці стояв новий комп’ютер, з великим плоским монітором. У ньому, в Міністровому кабінеті, спочивав на підлозі сонячний промінь, і мозаїка палала на світлі червоним, синім, бірюзовим.

— Я відпочивав, Чебурашко.

— Відпочивав?! Послухай, вони взяли Варяга. Він зізнався під тортурами… здав тебе з бебехами.

— Що за дурниці, під якими тортурами?!

— Ти не зрозумів, Міністре? Вони його взяли в реалі. Якийсь менеджер з Херсона. Коли він зрозумів, що вечір буде не такий приємний, як хотілося, виклав усе… У них є протоколи ваших переговорів, банківські звіти про переміщення коштів, реальні докази. Проти тебе висунуто обвинувачення, шахрайство в особливо великих розмірах, рахунки Міністра заарештовано, трибунал призначено на середу…

— Трибунал??

— А ти думав! Блазня вони так просто не простять, а тут саме трапилася зачіпка — занадто ти нахабно, Міністре, перекупив того недоумка Варяга. Залучай свою службу безпеки, бо тебе шукають у реалі. Ти, звісно, не менеджер з Херсона, якось одбрешешся… Але я тобі раджу — на трибунал не приходь, узагалі не з’являйся, ляж на дно. Я на зв’язок більше не вийду. Я — дрібна рибка, у ваші великі розбірки не пхаюся… Буду потрібен — кидай мені листи на запасну скриньку.

Маленький сутулий чоловічок на екрані низько вклонився Міністрові. Арсен побарабанив пальцями по краю клавіатури; «Залучай свою службу безпеки». Чебурашка думає, що Міністр, як і всі ці, людина шановна, заможна, скоріше за все, на високій посаді, інакше звідки гроші, манери, звичка маніпулювати людьми…

«Ніхто не повірить, що це я Міністр».

За вікном віртуального кабінету співали птахи — як завжди. Високий чоловік з орлиним носом, у темній мантії, оздобленій сріблом, сперся ліктями на підвіконня; звідси відкривався чудовий краєвид на все місто з його шпилями, банями, ґорґуліями на карнизах, флюгерами, вежами… Міністрові рахунки містили половину його заощаджень. Другу половину він зберігав у гаманці Доктора Ветті. Позбутися отак, ні за що ні про що, цілої гори чесно зароблених грошей… От же ж зараза. Трибунал у середу — є час підготуватися. Річ не в тім, хто правий, хто винуватий, — головне схилити на свій бік провідних гравців. Квіні одержала з його рук Міністерство транспорту, — вона ж не захоче відразу його втратити? Бо він усе викладе, потягне за собою й Руду, і Канцлера, на всіх знайдеться компромат. А є ще інші люди, може, не такі впливові, але вони завдячують Міністрові хто місцем, хто вигідною угодою, а хтось збирається використати його в майбутньому…

Він накинув каптур і вийшов. Палацові коридори петляли так, що, лишаючись невпізнаним, бродити по них можна годинами. А набридне — чом би не вийти в місто через підземний хід чи дверцята в стіні, або через таверну «Золотий гусак»…

Стіни й підлога публічних приміщень палацу були облицьовані жовтувато-бежевим мармуром. Міністр ковзав, іноді ловлячи краєм ока своє віддзеркалення в гранях мармурових колон, слухаючи поперемінно далекий спів, шум води, бамкання дзвонів. Десяток персонажів одночасно намагалися вийти з ним на зв’язок, проте Міністр мовчав, удаючи, що занурений у роздуми.

«Ти чув про Варяга?»

«Міністре, алльо? На тебе приймають ставки, але якось млявенько…»

«Ти читав сьогодні “Наш бал”?»

Він зупинився біля крамнички газетяра. «Наш бал» був офіційним органом гри й сервера, і на

1 ... 11 12 13 ... 101
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Цифровий, або Brevis est», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Цифровий, або Brevis est"