Читати книгу - "Чужим життям, Ганна Зюман"

Валаський замок

Валаський замок, цитадель на вершині скелі, славився своєю неприступністю, похмурістю та неймовірною жорстокістю управителя.

Його використовували як в'язницю для особливо небезпечних злочинців та засіб залякування незговірливих підданих корони.

Кожен, хто потрапляв в ці похмурі холодні стіни, мимоволі впадав у смуток і дивну меланхолію. Багато хто приписував такий вплив духам і привидам, які нібито бродили щоночі по довгих темних коридорах.

І лише герцог Сандр знав справжню таємницю цього місця. Яку вирвав у минулого власника замку за мить до його смерті.

Вся справа була у воді, яка подавалася до замку за спеціальним річищем із високогірного джерела. Достатньо було напоїти нею людину чи якусь іншу розумну істоту, як та впадала в емоційне заціпеніння, що пригнічувало бажання жити. Лише зрідка можна було знайти людину, здатну чинити опір дії особливої ​​води. Але, як правило, такі люди вже до того були дещо неправильними.

Одним із таких був капітан Кайтран, управитель замку.

Сьогодні Кайтран був зліший ніж зазвичай. Мешканці замку, ніби відчуваючи його настрій, намагалися не траплятися на очі, а це злило капітана ще більше, адже він просто не міг зірвати свою злість на будь-кому через відсутність таких.

— Куди всі поділися? — прогарчав капітан, заходячи до великої зали.

Служниця, що натирала підлогу, миттю вислизнула за двері, залишивши в залі відро з водою й мокру ганчірку, чим остаточно розлютила Кайтрана.

Плюнувши на нескінченну гонитву за мешканцями замку, капітан вирішив спуститись у підвали, де утримувалися ув'язнені. Ті вже не втечуть.

Від катувань ув'язнених, що звично заспокоювали нерви капітана, відірвав його секретар.

— Герцог Сандр прибув, — сухо заявив худий блідий хлопець і одразу шмигнув назад за двері.

Капітан, відклавши кліщі, глухо зітхнув.

Лють ще не відпустила, але доведеться взяти себе в руки. З герцогом жарти погані, йому начхати на стан капітана — той сам кого хочеш до стінки припре.

Пригнічуючи всі свої почуття, Кайтран швидким кроком попрямував у свої покої переодягатися — постати перед герцогом у пом'ятому, вимазаному кров'ю одязі не можна.

— Ваша Світлість, радий вітати вас у Валаському замку, — відчиняючи двері свого кабінету, почав капітан і відразу запнувся на півслові.

Він чудово знав герцога Сандра. Вони багато разів зустрічалися, тож високий рівень магічних сил герцога змушував капітана беззаперечно підкорятися цій людині. Але те, що капітан відчув зараз, було неможливим.

Перед ним стояв не просто дужий маг. Перед ним була неймовірна міць, жахлива концентрація магічних сил небаченого досі рівня.

Капітан мимохіть мотнув головою та знову прислухався до своїх відчуттів.

Однією з його особливостей, яку він уміло приховував, було вміння відчувати магічну силу. Переконавшись, що йому не здалося, капітан, сам не розуміючи як, опустився перед герцогом Сандром на коліно та схилив голову.

Герцог здивовано глянув на уклінного капітана, а за мить здивувався ще більше.

Він звик сприймати капітана як жорстоку, але віддану йому людину. Проте тепер, дивлячись на чорний серпанок, що струмував навколо Кайтрана, він розумів — перед ним капітан Крайтан, але не людина.

Тоді хто?

— Піднімися, Крайтане, — крижаним голосом наказав Сандр.

Запитувати відкрито про свою здогадку Альберт не став. Адже якщо Крайтан раніше приховував, що він не людина, то не варто говорити про це безпосередньо.

— Що з відьмами?

— Серед тих, яких доставили, три відьми кола, решта дев'ятнадцять — звичайний дріб’язок.

— Веста?

— Ні, такої серед доставлених немає.

Альберт замислено поглянув у вікно. Надія знайти потрібну відьму танула з кожним днем, а Яна тим часом віддалялася дедалі більше.

— Книгу привезли? — Герцог повернувся до капітана, й той ствердно кивнув. — Тоді готуємось до ритуалу. Проведи мене до відьом кола.

Край Валаського замку

Веста завмерла.

Треба було переконатися, що ніхто не помітив спалаху її вогню. Хоч вона й перенеслася на досить далеку відстань від стін замку, якийсь занадто завзятий стражник міг її помітити.

Злившись зі старою могутньою сосною, відьма дочекалася заходу сонця.

За її відчуттями герцог Сандр був уже у замку, але ритуал він почне лише опівночі.

Достатньо викрасти книгу, й все стане на свої місця. Яна встигне перетнути кордон, і тоді її пошуки можуть затягнутися на кілька років — досить, щоб самій Весті знайти вихід із ситуації.

Хто б міг подумати, що одна з найсильніших відьом кола опиниться між двома вогнями — клятвою вірності та пророцтвом роду.

Пройти крізь важкі оковані залізом ворота не важко.