Читати книгу - "Прорив. Корумпована демократія, держава-вигнанка Росія і найбагатша, найбільш руйнівна промисловість на земній кулі, Рейчел Меддоу"

Упродовж наступних шести років. Навіщо Сполученим Штатам розігрувати із себе благочестя, коли нафтогазовидобувні титани з Саудівської Аравії, Венесуели, Китаю й інших країн не повинні ні про що звітувати? І тому ні, «ЕкксонМобіл» також не хотіла пояснювати в деталях, як їй вдалося забезпечити двадцятирічні права на нафту в Нігерії, незважаючи на інформацію, що провідний китайський консорціум запропонував ціну удвічі вищу — більше ніж на 2,25 мільярда доларів. Чи можливо, що злегка підмазали відповідального за рішення за цим контрактом? Може бути? Хто хоче перевірити бухгалтерію? Чи кожен нігерійський чиновник, який неупереджено вивчав цю потенційну угоду — і робив це на благо своєї країни, — вирішав поступитися 2,25 мільярдами?

Як щодо деталей угоди про видобуток, яку «ЕкксонМобіл» погодила з Гаяною і яка містила «заохочувальну премію» для уряду Гаяни (чи є хтось в цьому уряді, охочий купити реліквії Майкла Джексона?). Ні, «ЕкксонМобіл» не розкриватиме дивовижні маневри, які, певно, привели до таких неймовірних угод. «Ми — комерційна установа і в нас є конкуренти, — пояснював представник «Екксон» у Гаяні. — І вивчення даних, як ведуться інші переговори або як ми ведемо наші переговори — те, що становить для нас цінність, — це свого роду надання доступу до інтелектуальної власності нашим конкурентам».

Ресторани KFC мають свої секретні трави й спеції, компанії, що займаються гідророзривом пластів, мають запатентовану гідророзривну рідину, і, вочевидь, «ЕкксонМобіл» має спеціальне секретне меню, як треба оплачувати саме державних чиновників або довірених осіб (скільки саме вони коштують), щоб забезпечити права на прибуток природних ресурсів країни. Без будь-яких проблем з боку уряду.

Шість із гаком років, упродовж яких Розділ 1504 нидів у похмурому чистилищі лобіювання, судових процесів і, коли вже на те пішло, казуїстики, щоденне життя першої родини Екваторіальної Гвінеї, Обіангів, й надалі покращувалося. До 2017 року Теодоро Обіанг був президентом, який найдовше від усіх на планеті обіймав цю посаду, не мав на обрії жодної опозиції, щойно «вигравши» останні «вибори» 93,7% голосів. Президент Обіанг лишень завершив будівництво нової столиці — третьої в країні. На відміну від двох попередніх місць, в яких працював уряд, нова столиця була значно ближча до рідного села Обіанга і набагато глибше всередину країни, подалі від узбережжя затоки. Президент Обіанг обрав це місце, оскільки особливо сторожко ставився до спроб морського перевороту. (Навіть загін американських найманців, яким він погодився платити сотні мільйонів доларів, не наділяв його достатньою впевненістю.) Однак відвоювання місця для нової столиці у джунглів було вартісною справою, тобто на це будівництво пішов добрий шмат прибутків від «ЕкксонМобіл», «Гесс», «Марафон» і решти. Міжнародний валютний фонд повідомив, що уряд Обіанга спрямував понад чверть від усього річного бюджету Екваторіальної Гвінеї 2011–2015 років на будівництво третьої столиці. У рік завершення, 2016-го, ця сума підскочила наполовину.

Скільки з того пішло справді на будівництво нової столиці, а скільки просто-таки осіло в кишенях родини Обіангів і його вірних міністрів, лишається тільки здогадуватися. Це нагадувало путінську Олімпіаду в Сочі, лише з вужчим колом залучених партнерів по дзюдо і друзів. Більша частина грошей на будівництво витрачалася через приватне підприємство під назвою «Ейбеяк есей». «Ейбеяк» був маленькою дуже затребуваною офшорною компанією — найбільшою в країні; окрім володіння 15% від нафтопродажів «ЕкксонМобіл» в Екваторіальній Гвінеї, «Ейбеяк» володів монополією на імпорт у країну цементу, що, певно, окупилося, коли Обіанг вирішив зводити у джунглях нове місто. Хто отримав зиск від винятково зручної позиції «Ейбеяку» на ринку? 75% акцій компанії належали самому президенту Теодоро, 15% — його улюбленій дружині, а решта 15% — старшому сину Теодоро, любителю рукавичок Майкла Джексона, міжнародному плейбою і лихові за кермом, Теодоріно Обіангу. Теодоріно, який влітку 2016-го від міністра лісового господарства піднявся до віцепрезидента, отримав абсолютно нові скрині грошей у вигляді нових будівельних контрактів і субпідрядів, з яких міг викачати ще плюс десятки мільйонів доларів.

Коли один із партнерів Теодоріно з «будівельної компанії» виявив вражаючий розмах розкрадань, старший син, злякавшись, що той може проговоритися слідчим з кримінальних справ у Сполучених Штатах і Франції, які ока з Теодоріно не спускали, кинув чоловіка в одну з легендарних в’язниць Екваторіальної Гвінеї. Роберто Берарді провів за екваторіальногвійнеськими ґратами понад два роки, втратив 70 фунтів і заробив чимало шрамів. «Справжній жах був, коли вони катували моїх сусідів у камері поряд, — розповів Берарді, громадянин Італії, після звільнення в 2015 році. — Слухати щоночі ці крики й удари було жахливо. Це руйнує тебе психологічно. Це було страшніше, ніж били б мене. В’язниці переповнені невинуватими людьми, яких катують, а також іноземцями, які зазнають найгірших знущань. Те, що я бачив у тюрмі, було схоже на фільм жахів».

Пересічні екваторіальні гвінейці, яким вдавалося уникнути сумно відомої пенітенціарної системи президента Обіанга, не каталися як сир у маслі, незважаючи на додатковий прибуток завбільшки приблизно у 25 мільярдів доларів, які наводнили країну після 2010 року. «Екваторіальна Гвінея посідає 138 місце серед 188 країн за індексом розвитку людського потенціалу Програми розвитку ООН, — ішлося 2017 року в звіті міжнародної організації «Нагляд за правами людини». — Отримана нею кількість балів практично дорівнює балам Гани й Замбії, хоча її прибуток уп’ятеро вище». В освіті панував хаос, і справи ставали все гірше. Трохи менше 10% дітей Екваторіальної Гвінеї здобували середню освіту, і майже половина з них не опановувала шкільну програму. Побачити підлітка в першому класі було звичним явищем.

У звіті значилося, що доступ екваторіальних гвінейців до питної води за більше ніж двадцять років анітрохи не покращився. Кожна четверта дитина потерпала від фізичних наслідків через брак їжі. Шість із десяти дитячих смертей були спричинені недоїданням або легко виліковними інфекційними захворюваннями. Рівень вакцинації від туберкульозу в країні фактично впав із 99% в 1997 році до 35% в 2015-му. Якщо хтось хворів, система охорони здоров’я не дуже могла стати в нагоді. «Якщо люди [в критичному стані] не мають грошей, вони помирають», — розповів лікар державної лікарні однієї з трьох столиць дослідникам із «Нагляду за правами людини».

Звісно, жахливо бачити все це, викладене в чорно-білих тонах, але це спонукає згадати сказане представником компанії «ЕкксонМобіл» під час слухань щодо «Рігг банк» десятиліттям раніше: «Наше завдання не в тому, щоб казати урядам, як витрачати їхні гроші». І якщо чесно, то «ЕккесонМобіл» та інші бурильники нафти й газу продовжували отримувати зиск з корупції президентського рівня в країнах на кшталт Екваторіальної Гвінеї; це всього-на-всього спрощувало ведення там бізнесу. Було цілковито зрозуміло, кому платити, і ніхто в країні не хотів ризикувати життям,