Читати книгу - "Вітер, Черкащенко Дарія"

- Розкажи! - тут же попросив я.

- Це довга історія, а йти нам зовсім небагато, але я постараюся встигнути. Почалося все з того, що я запримітив свій майбутній будинок, пролітаючи над ним одного разу вночі. Невеликий, але при цьому такий, що має якусь свою велич і неприступність, цей замок просто зачарував мене. На зворотному шляху, я приземлився на ту саму вежу. Зустрів там світанок і остаточно закохався. Море, що сяє в променях сонця, це просто невимовна краса. Закінчивши з деякими справами, я ґрунтовно взявся за те, щоб роздобути цей замок. Всіма правдами та неправдами, влаштувався туди працювати охоронцем біля воріт. Здружився майже з усіма слугами, дізнався достатньо інформації про власника замку. Ним виявився успішний купець, який любить свій дім і портове містечко, що приносить йому чималий дохід, однак він бажає перебратися до столиці, для того, щоб домогтися ще більших успіхів. Йому просто не вистачало поштовху для ухвалення остаточного рішення покинути своє затишне гніздечко і я вирішив йому в цьому допомогти. Мені згадалося, що в юності я, бувши драконом, переполошив усе село, просто кілька разів з'явившись людям на очі, ось і тут цілком могло спрацювати. - Дірас усміхнувся. - Для початку дракон став з'являтися ночами, страшно гарчачи біля моря. Потім страшне чудовисько бачили поблизу містечка і в деяких скотарів недорахувалося кілька голів у господарстві. Чутки розповзалися швидко. Уже за два тижні в місті й замку найголовнішою темою для обговорення став дракон, який оселився десь неподалік у скелях. Щоб остаточно підкріпити чутки, страшне чудовисько, нібито випадково, потрапило на очі морякам і деяким жителям села.

Дірас зробив паузу, поки ми перебиралися через гіллясте повалене дерево.

- У містечко ріденьким струмочком стали стікатися сміливі герої, які бажали перемогти чудовисько і позбавити місто від страшного терору, - батько посміхнувся. - Три кози, два барани й одна корова, це так, справжній кошмар! - він картинно сплеснув руками, і я захихотів разом із ним. - Звісно, знайти лігво дракона ніхто не зміг, тому що його просто не існувало. І ось настав момент, коли мені необхідно було починати активні дії. Одного разу вночі, через вікно, я пробрався в кімнату старшої доньки, приспав її, відніс до печери неподалік, потім туди ж приволік її матір. У кімнаті неабияк наслідив драконячими лапами, залишив купу подряпин на підвіконні, погриз меблі...

Я уявив собі, як Дірас, наче шкодливе цуценя, гризе ніжку ліжка і захихотів.

- Ну а що, - батько відреагував на мій сміх, - мені ж треба було зробити так, щоб у них не залишилося сумнівів, що в кімнаті побував саме дракон. - Я зрозуміло закивав і він продовжив: - Так от, про печеру я теж подбав, закрив її камінням, щоб ніхто не зміг знайти вкрадених раніше за мене. Жінки так і продовжували безтурботно спати на соломі, яка була приготовлена там заздалегідь, а я повернувся на свій пост. На світанку в замку стався страшний переполох! Аркліс, так звали господаря замку, став скликати до себе всіх, хто здатний перемогти дракона і врятувати його улюблених дівчаток. Так ось я і Роні, опинилися серед невеликої купки героїв. Їх було чоловік десять, хоча мені здавалося, що по скелях нишпорило більше народу, мабуть, коли запахло смаженим, багато хто з них змився.

Я захоплено слухав розповідь, мало звертаючи уваги на звуки лісу. Тим паче що поруч із батьком я почувався в цілковитій безпеці, але ось м'яка хода якогось хижого звіра змусила мене одразу ж напружитися. "Вовк"- тут же промайнуло в голові! І тут же підтвердив свої здогадки, відчувши звіра магією. Від батька не вислизнула моя дія і напруга, він заспокійливо доторкнувся до мого плеча, заперечно хитнув головою і посміхнувся. Я заспокоївся, розуміючи, що він контролює все навколо, і продовжив слухати розповідь:

- Роні мені одразу сподобався і не сподобався одночасно. Він не був звичайним простаком, що жадав легкої наживи, у ньому явно читався досвід, і такого обдурити буде вельми складно. Решту найманців я в розрахунок не брав. Тому, отримавши завдання, я вирішив із ним познайомитися ближче. Ми коротко розповіли одне про одного, виявилося, що Роні просто проїжджав повз у справах, але почувши новину, вирішив допомогти. Я спробував жартівливо його відрадити, мовляв, сам впораюся, та й раз ти зі шляхетних спонукань, то залиш цю справу мені, я не схиблю. Але Роні, просто запропонував провернути цю справу разом. Я погодився, вже маючи свої плани щодо цього - просто присплю його в потрібному місці, обіграю це так, ніби йому камінь на голову впав, або він з уступу звалився, надам йому першу допомогу, а бідних дівчат врятую сам, прихопивши пораненого друга на зворотному шляху. Але, не тут-то було, я не знав найважливішої деталі - Роні перевертень. Як ти вже встиг переконатися, на перевертнів дуже погано діє магія, тим паче, що вони її чують. Зрозумівши, що я намагаюся його приспати, Роні одразу ж кинувся в атаку, але мені подобався цей хлопець, і я вирішив все закінчити миром. Не без зусиль, але мені вдалося його заспокоїти, попросити вибачення і все пояснити. Він довго і відверто з мене сміявся, але, врешті-решт, пробачив і погодився підіграти.

У підсумку, мій план спрацював. Дам повернули додому. Смертельно поранений дракон згинув у морській безодні, на доказ я обламав свій кіготь і вирвав кілька лусочок, окропивши їх кров'ю з ранки. Роні отримав гроші, а я став добрим другом Аркліса і його сім'ї. Потім швидко розібрався в усіх обов'язках управителя та власне ним і став, кілька разів підставивши старого попередника. Після чого потихеньку все ж таки умовив Аркліса перебратися до столиці, а замок залишився за мною. День за днем, місяць за місяцем, рік за роком, я все переінакшив під себе - замінив прислугу, поставив свій магічний захист і став повноправним власником замку.

Під кінець історії, я перестав чути вовка, але поблизу з'явилася людина, на останніх словах, вона вийшла до нас на зустріч. Зір дракона допоміг мені побачити високого темноволосого чоловіка, закутаного в плащ. Його широкі вилиці та підборіддя були вкриті довгою щетиною, а очі по-вовчому поблискували в темряві.