Книги Українською Мовою » 💛 Любовні романи » Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь 📚 - Українською

Читати книгу - "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"

1 354
0
10.10.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пані Язикатої Хати" автора Ялинка Ясь. Жанр книги: 💛 Любовні романи / 💙 Любовне фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 126 127 128 ... 131
Перейти на сторінку:

-Проколи палець і дай йому лизнути краплю твоєї крові.

-Так просто?

-Так просто. Але будь готова, що він ходитиме слідом, від нього не відв'яжешся.

-Він же така крихта! – Стьопка перевела погляд на буркотливий клубочок.

-Лизне крові стане рости швидко.

-Прямо день дивних подарунків…

-Що ти сказала?

-Нічого. Все зрозуміло. Ну що ж, дякую, Горе! - Степанія, притиснувши кошеня до грудей, зробила крок уперед і чмокнула чоловіка в щоку, підвівшись навшпиньки. Гор же огорнув її в кільцем своїх рук і не випустив. Занурившись у волосся носом, з насолодою втягнув її запах.

-Що ти робиш, зі мною, жінко? - прошипів на вухо, - все нутро у вузли згорнула...

-Гор... - пискнула Стьопка, зрозумівши, що пропала. З цих рук не хотілося виплутуватися, а навпаки, закопатися носом у його могутні груди і розчинитися.

-Не знав би хто ти, вирішив, що чаклунка...

-Куди мені до твоєї матусі...

-Демониця, ось ти хто!

-Ага, а ти янгол...

-Люблю тебе, дурненька моя!

Стьопка застигла. Визнання вразило до глибини душі. Те, що вона відчувала до нього було, безумовно, великою симпатією, але чи це любов? «Ні, так швидко не закохуються. Потрібно краще пізнати один одного!» Налякане серце забилося, як пташка в клітці.

-Гор, може не поспішатимемо... - промимрила.

-Я постараюся, - зітхнув так, ніби в нього душа на дві частини розкололася, - але... - далі не домовив, замовкнувши.

Стьопка звільнилася з обіймів і підняла на чоловіка стривожений погляд. Котик протестуюче нявкнув, сповіщаючи про те, що його дуже стисли.

Гор затримав її. Витер великими пальцями помаду з щік, залишену Матильдою і, не витримавши, вп'явся в губи. Стьопка сіпнулася, злякавшись, що на цьому все: геть оплоти, прощайте гості, але Гор так само стрімко відсторонився і повз неї пройшов до гостей.  Стьопка притулилася до стіни, намагаючись повернути собі самовладання.

-Л-лукеріє, водички, будь ласка…

«Рідкісне побачення - приємний гість»

Степанія допивала склянку води, піднесену охоронницею, коли прийшов черговий гість. То був Грізний. Спочатку до будинку увійшли букети. Не один, не два і навіть не три! Здається, він скупив весь квітковий магазин.

Охоронці мовчки вносили величезні вази з квітами, ставили їх на підлогу у передпокої та йшли за наступною. Троянди, лілії, ромашки, кали, гладіолуси, орхідеї, айстри та інші квіти, назви яких жінка не знала, всіх кольорів та відтінків.

-Батюшки, - захопилася охоронниця, - ось це залицяльник! Принц!

-Ага...

 

-З днем народження! – на порозі з'явився Грізний, коли Стьопка вирішила, що більше букетів у передпокій не поміститься. Одягнений він був у сірий костюм і чорний гольф під горло і говорив усе ще хрипко.

-Дякую, Антоне! Ти, тобто ви…

-Давай, може, вже на «ти»? - Антон посміхнувся чарівною посмішкою і тут же закашлявся, - вибач, ніяк застуда не відступає.

-Ти у лікаря був? – стурбувалася Стьопка.

-Ні, але, здається доведеться... Цілуватися не буду, але дозволь хоч обійняти? - І відчинив обійми. Стьопка ступила вперед, та тут кошеня зашипіло на руках.

-Це хто у нас такий сердитий? - Грізний переключив увагу на скуйовдженого рикоя і простяг до нього долоню. Тварина зашипіла голосніше, - так-так, ти грізний звір, я знаю. Але навіть грізні звірі люблять, коли їх гладять! - чомусь у цій фразі Стьопці здалося двозначність і вона посміхнулася. Тим часом Антон сміливо погладив руду мордочки і рикой заспокоївся.

-О, ти добре з тваринами ладнаєш! – засміялася господиня.

-Вони моя слабкість, - відповів чоловік, - у дитинстві мріяв стати ветеринаром.

-Та годі, не вірю!

-Ага, було таке діло, - Грізний сьогодні був самий чарівність, - все, охоронця твого усунув, дай обійняти іменинницю!

Стьопка зробила крок у розкриті обійми, на мить притулившись до грудей олігарха.

-Антоне, у тебе температура! - Стьопка відсторонилася і подивилася на нього стурбовано.

-Я знаю, - знизав плечима.

-Ти впевнений, що тобі варто тут перебувати?

-Впевнений. Ти обіцяла порадувати мене правдою-матінкою.

-Ну, загалом, так... тільки... тобі, кхм, вона не сподобається.

-Здогадуюсь, - олігарх не прибрав рук з талії жінки, обпалюючи жаром через тканину сукні, - правда ніколи не подобається, але я ризикну. А ти гарна, - змінив тему, - волосся шкода, але тобі личить ця стрижка, така пустотлива дівчина, - Грізний знову закашлявся і випустив її з обіймів.

-Антоне, я хвилююся за тебе!

-Дарма! Веди до гостей, Амазонко! Вип'ю із суперниками за твоє здоров'я!

1 ... 126 127 128 ... 131
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пані Язикатої Хати, Ялинка Ясь"