Книги Українською Мовою » 💙 Фантастика » Покора 📚 - Українською

Читати книгу - "Покора"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Покора" автора Мішель Уельбек. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 12 13 14 ... 51
Перейти на сторінку:
може, на мене справила враження хода дівчат у хіджабах – упевненіша, повільніша, ніж звичайно; вони йшли втрьох в один ряд посеред коридору, ніби вже почувалися тут господинями.

Мене прикро вразила мовчанка колег. Для них буцімто не існувало жодних проблем; те, що трапилося, їх ніби й не стосувалося – і це тільки підтвердило те, про що я здогадувався вже багато років: ті, кому вдається отримати статус університетського викладача, навіть не припускають, що політичні зміни можуть хоч якось вплинути на їхнє становище; вони почуваються недоторканними.

Наприкінці дня, прямуючи до метро і звернувши на розі вулиці Сантей, я помітив Марі-Франсуаз. Я прискорив ходу, майже побіг, наздоганяючи її, а наздогнавши, коротко привітався і відверто запитав:

– Як гадаєш, чи виправданий спокій колег? Вони справді захищені?

– О, ти диви! – скрикнула вона, бридко скривившись, наче гном, і запаливши «Жітан». – А я все чекала, коли ж хтось нарешті прийде до тями на цьому довбаному факультеті! Звісно ж, вони не захищені – повір мені, я обіймаю достатньо високу посаду, щоб знати, про що кажу…

Якусь мить вона помовчала, потім пояснила:

– Мій чоловік працює у Генеральній дирекції служби внутрішньої безпеки, ГДСВБ…

Я поглянув на неї з подивом – уперше за десять років нашого знайомства я усвідомив, що вона була жінкою, і що якийсь чоловік міг відчувати бажання до цієї кремезної істоти, подібної до амфібії. На щастя, вони не помітила виразу мого обличчя.

– Авжеж, я знаю, – із задоволенням погодилася Марі-Франсуаз, – це завжди справляє враження. Що тобі відомо про ГДСВБ?

– Ну, це секретна служба? Щось на кшталт Дирекції за наглядом за територією, ДНТ?

– ДНТ вже не існує. Її приєднали до Головного управління розвідки – так утворилася Генеральна дирекція внутрішньої безпеки, ГДВБ, на базі якої постала ГДСВБ.

– Отже, твій чоловік – шпигун?

– Не зовсім. Шпигуни – це справа радше ГДСЗБ, яка підпорядковується безпосередньо міністерству оборони. А ГДСВБ входить до складу МВС.

– Виходить, це політична поліція?

Марі-Франсуаз усміхнулася знову, але вже не так широко – і це було менш бридко.

– На офіційному рівні вони відкидають цей термін, але – так, це влучне визначення. Вони назирають за екстремістськими рухами, які можуть перетворитися на терористичні – це одне з головних їхніх завдань. Заходь до нас на келих вина – мій чоловік тобі все розповість. Ну, тобто розповість те, що має право розповідати, – точно не знаю, що саме, бо межі дозволеного весь час змінюються, усе залежить від поточного стану справ. У всякому разі, після виборів намічається буря, яка зачепить і факультет.

Вони мешкали у сквері Верменуз – у п’яти хвилинах пішки від університетського Центру Сансьє. Чоловік Марі-Франсуаз нічим не нагадував агента секретної служби (а яким, власне, я уявляв агента? певно, подібним до корсиканця – щось середнє між блатним і продавцем у відділі спиртних напоїв). Усміхнений, чепурний, з лискучим, ніби навоскованим черепом, він був у куртці, оздобленій шотландськими мотивами, – і я уявив, як на роботі він вдягає метелика і камізельку; словом, її чоловік відгонив старосвітською вишуканістю. Він вразив мене майже ненормальними розумовими здібностями: певно, це був єдиний колишній студент з Ульмської вулиці[12], який, пройшовши конкурс на посаду викладача, склав вступні іспити до Національної вищої школи поліції.

– І, щойно після призначення комісаром, – розповідав він, наливаючи портвейну, – я попросився до Головного управління розвідки. Це було щось на кшталт покликання…

Він додав це з легкою посмішкою, ніби схильність до секретних служб була безневинним хобі.

Чоловік досить довго помовчав, сьорбнув портвейну, витримав миттєву паузу і повів далі:

– Перемовини між Соціалістичною партією і Братством мусульман складніші, ніж передбачалося. Проте мусульмани згодні віддати більше половини міністерств лівим – включно з такими ключовими установами, як мінфін та МВС. Жодних розходжень щодо економіки та податкової політики; абсолютна злагода в питаннях безпеки – до того ж, на відміну від соціалістів, у «братів» є засоби встановити лад у містах. Трохи різняться погляди на зовнішню політику: «брати» хотіли б, щоб Франція суворіше засуджувала Ізраїль, проте щодо цього вони з лівими швидко домовляться. Справжня проблема – те, що гальмує перемовини, – це міністерство освіти. Опікуватися освітою – стара традиція соціалістів, саме тому освітяни – єдині, хто ніколи не зраджував Соцпартію та підтримував її аж до краю прірви; однак тут соціалісти мають справу з противником значно більш зацікавленим, який ні за що не поступиться. Адже Братство – партія специфічна: більшість звичних переваг політичної влади їх майже не цікавить, а головне – вони не роблять наголосу на економіці. Головне для «братів» – демографія й освіта; гору одержить меншина, у якої найкращі показники народжуваності і якій вдається передавати свої цінності новим поколінням; на їхню думку, економіка – це найлегше, а геополітика то й взагалі – туманом в очі; той, хто контролює дітей, контролює майбутнє – і крапка. Тож єдине, на чому вони стоять, єдине, де хочуть повного задоволення своїх інтересів – це освіта дітей.

– А чого саме вони вимагають?

– На думку Братства, кожен маленький француз від першого до останнього класу повинен мати доступ до ісламського виховання. А ісламське виховання повністю відрізняється від світського. Перш за все, хлопці й дівчата окремо – так вони уявляють ідеальне суспільство. І всі – без винятку – вчителі повинні бути мусульманами. Будуть внесені зміни в правила роботи їдалень, у розкладі буде враховано час п’яти щоденних молитов, а шкільну програму буде пристосовано до вивчення Корану.

– Невже їм вдасться домовитися?!

– Іншого виходу немає. Якщо згоди не дійдуть, Національний фронт виграє вибори. До речі, якщо вони таки дійдуть згоди, то у НФ також є всі шанси на перемогу – ми ж з вами бачили результати опитувань. Навіть якщо Копе заявляє, що особисто він утримується, 85 % виборців Союзу за народний рух віддадуть голоси на Національний фронт. Різниця буде мінімальна – майже п’ятдесят на п’ятдесят…

– Ні, – вів він далі, – єдиний для них вихід – це розпочати систематичний поділ системи шкільної освіти. До речі, щодо полігамії вони вже домовилися – і цей успіх буде їм за зразок. «Республіканський шлюб» залишиться без змін – союз двох осіб. А полігамний мусульманський шлюб не буде закріплений в офіційних документах, але визнаватиметься чинним і надаватиме певні пільги – зокрема, в центрах соціального забезпечення та податковій.

– Ви це серйозно? Але ж це неймовірні зміни…

– Це вже скріплене підписами сторін. До речі, це повністю відповідає теорії «шаріату меншини», яку давно підтримує Братство. З освітою буде те саме. «Республіканська школа» не зазнає змін і буде відкритою для всіх – проте коштів стане значно менше, адже бюджет міністерства освіти доведеться скоротити втричі; і врятувати ситуацію вчителям цього разу не вдасться, бо в теперішньому

1 ... 12 13 14 ... 51
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Покора», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Покора"