Читати книгу - "Стів Джобс"

координував роботу різних пристроїв, починаючи від музичних плеєрів і закінчуючи відеокамерами. Під’єднуєш ці пристрої до комп’ютера та з його допомогою синхронізуєш, організовуєш музичні записи, фотознімки, відео, текст тощо, що загалом творить, як це називав Джобс, «цифровий стиль життя». Apple уже не буде лише комп’ютерною компанією — і справді, це слово буде усунуто із офіційної назви, — a Macintosh підсилиться, ставши об’єднуючою ланкою для великої кількості нових пристроїв, включно з iPod, iPhone та iPad.

Коли Джобсу виповнювалося тридцять, він використав одну цікаву метафору про грамплатівки. Він тоді розмірковував, чому люди старші за тридцять починають мислити настільки шаблонно й набагато менш схильні до чогось нового.

— Люди застрягають у тих шаблонах, наче грамофонна голка у борознах платівки, і вже ніколи звідти не вибираються, — казав Джобс.

Будучи тоді у віці сорока п’яти років, Стів Джобс збирався от-от вилізти зі своєї борозни-канави.

FireWire

Джобсове бачення комп’ютера, як цифрового центра, бере початок із технології FireWire, яку Apple розробляла у 1990-х. То був високошвидкісний порт, за допомогою якого цифрову інформацію можна було переміщати з одного пристрою на інший. Японські виробники аматорських відеокамер узяли його на озброєння, і Джобс вирішив включити цей порт до оновленої версії iMac, що мала вийти в світ у жовтні 1999 року.

Він побачив, що FireWire міг стати частиною системи, за допомогою якої відео з камери переміщалось би на комп’ютер, де його можна було редагувати тощо.

Щоби зробити цю можливість реальністю, iMac мав також бути оснащений класною програмою для роботи з відео. Із цим Джобс звернувся до своїх старих друзів з Adobe, компанії, що займалася цифровою графікою, і попросив їх зробити нову версію Adobe Premiere (для Mac), яка була популярна серед користувачів Windows. Керівництво Adobe ошелешило Джобса відмовою. За їхніми словами, робити спеціальну версію для Мас OS X недоцільно, зважаючи на надто малу кількість користувачів. Джобс був розгніваний і почувався зрадженим.

— Я вивів Adobe в люди, а вони мене кинули, — пізніше казав Стів.

Adobe пізніше ще більше все ускладнила, відмовившись також адаптувати для Macintosh інші популярні програми, наприклад Photoshop, попри те, що комп’ютери Apple були доволі популярні у середовищі дизайнерів та інших творчих людей.

Джобс ніколи цього не пробачив Adobe, і десять років по тому він утягнувся в публічну війну з цією компанією через ненадання дозволу використовувати Adobe Flash на iPad. Він здобув цінний урок, який лише посилив його бажання мати повний контроль над усіма ключовими елементами системи:

— Ми не маємо входити у ті сфери, де не можемо контролювати виробництва програм і машин, — це перше, що мені спало на думку, після того, як у 1999-му Adobe нас кинула. В іншому випадку, ми своїми руками викопаємо собі могилу.

Отож, починаючи з 1999 року, Apple почала випускати додаткові програми для Mac, орієнтуючись передусім на людей зі сфер, де мистецтво й технологія поєднувалися.

Так виникли Final Cut Pro для редагування відео; iMovie — дещо простіша програма для відео; iDVD, за допомогою якого можна було записувати відео та музику на диски; iPhoto — аналог і суперник Adobe Photoshop; GarageBand — для творення і обробки звуку; програма iTunes допомагала організовувати на комп’ютері музичні записи, а через iTunes Store можна було купувати пісні.

Невдовзі з’явилася ідея щодо цифрового центру.

— Відеокамера допомогла мені це зрозуміти, — казав Джобс. — iMovie робив камеру вдесятеро ціннішою.

Замість сотень годин записів, які не буде ані сил, ані бажання переглядати, можна було опрацювати відеоматеріали на комп’ютері, додавши спецефекти, музику й у титрах назвати себе головним режисером. Це давало змогу людям творити, виразити себе, зробити щось цікаве й душевне.

— Ось тоді я усвідомив, що персональний комп’ютер поступово стає чимось іншим, — розповідав Джобс.

Він також збагнув іще одну річ — якщо комп’ютер виконуватиме роль центра обслуговування, то портативні пристрої можуть бути простіші. Багато функцій, які були передбачені в тому чи іншому пристрої (редагування відео чи фото) працювали слабо. Цьому не сприяли маленькі (незручні для редагування) екрани, до того ж було дуже важко створити адекватне меню, яке включало б усі ті функції. Комп’ютери справлялися з такими завданнями набагато краще.

І ще дещо… Джобс також помітив, що все це працює навіть краще, коли комп’ютер, інші пристрої, програми, FireWire тісно взаємопов’язані.

— Я ще більше повірив у важливість інтегрованості всієї продукції Apple та необхідність присутності компанії у тих галузях, які стоять за кожним із наших виробів, — казав Джобс.

Ця думка принесла ще більше радості, коли Джобс усвідомив, що є лише одна компанія з відповідною репутацією та можливостями. Microsoft займалася написанням програм, Dell і Compaq робили апаратуру, Sony спеціалізувалася на виготовлені різноманітних цифрових пристроїв, Adobe — на розробці вузькоспеціалізованих програм. І лише Apple робила все це.

— Ми єдина компанія, що володіє повним набором потрібних інструментів — комп’ютерні машини, програми й операційна система, — пояснював Джобс часопису Time. — Ми можемо забезпечити користувача всім необхідним і гарантувати, що всі компоненти цієї зв’язки гармонійно функціонуватимуть. Ми можемо те, на що інші не здатні.

Першою спробою Apple по втіленню стратегії цифрового центру був досвід із відео. Із FireWire можна було перекинути відзнятий матеріал на Mac, а за допомогою iMovie можна було з нього створити справжній шедевр. А далі? Далі виникала потреба записати DVD, щоби друзі й родичі, та й сам автор, змогли переглянути фільм по телевізору.

— Ми витратили чимало часу, працюючи з виробниками DVD-пристроїв, які дозволяли б кожному споживачу записувати диски на своєму комп’ютері, — казав Джобс. — Ми були перші, хто запустив у світ цю технологію.

Як і зазвичай, Джобс старався зробити виріб якомога простішим для користувача. Це було ключем до його успіху. Майк Еванджеліст, який займався в Apple розробкою програм, пригадує демонстрацію ранньої версії програми для запису DVD. Після перегляду кількох зразків Джобс зірвався з місця, схопив маркер і намалював на дошці звичайний прямокутник.

— Ось як працюватиме нова програма, — сказав Джобс. — Маємо одне вікно. Перетягуємо відео у те вікно. Натискаємо кнопочку «записати». Ось і все. Отак воно має працювати.

Еванджеліст був приголомшений, а результатом цього всього стала простота в оперуванні iDVD. А ще Джобс допомагав розробляти зовнішній вигляд кнопки «Записати».

Джобс розумів, що невдовзі станеться також бум цифрової фотографії, тож Apple попрацювала і над тим, щоби комп’ютер міг стати ключовим елементом у роботі з цифровими знімками. Однак вона і проґавила (принаймні у перший рік) одну