Читати книгу - "Новітнє вчення про тлумачення правових актів"

Отже, і в цьому випадку судження, отримане за допомогою висновку від протилежного, не має значення правової норми, бо є хибним. За допомогою цього висновку у даному випадку правова норма не виявляється. Навіть така правова норма, яка було б нездатною конкурувати при правозастосуванні з правовою нормою, що текстуально закріплена в ст. 1 ГК.

3. Позитивне правило формулюється в ч. 1 ст. 1033 ЦК («управителем може бути суб’єкт підприємницької діяльності»). Із нього випливає і за допомогою висновку від протилежного виявляється логічно закріплена в цьому законодавчому положенні правова норма, відповідно до якої будь-які інші особи не можуть бути управителями, тобто не можуть укладати і виконувати договори управління майном. Отже, у ч. 1 ст. 1033 ЦК закріплені дві абсолютно чітко формально визначені правові норми (одна із них закріплена текстуально, а інша — логічно).

Але законодавець вирішив пояснити, що «управителем не може бути орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування, якщо інше не встановлено законом» (ч. 2 ст. 1033 ЦК). Це — текстуально закріплене негативне правило, оскільки воно логічно пов’язане з позитивним правилом, яке текстуально закріплене в ч. 1 ст. 1033 ЦК і визначає учасників цивільних відносин, які не можуть бути управителями. Проте воно не вичерпує усіх видів учасників цивільних відносини, які згідно з правовою нормою, логічно закріпленою в ч. 1 ст. 1033 ЦК, не можуть бути управителями. До ч. 2 ст. 1033 ЦК треба додати слово «зокрема», яке логічно перешкоджало б висновку від протилежного із цього законодавчого положення. За відсутності зазначеного слова із цього законодавчого положення можна зробити висновок від протилежного. У такий спосіб отримуємо судження, згідно якого усі інші учасники цивільних відносин (крім тих, які зазначені в ч. 2 ст. 1033 ЦК) можуть бути управителями. Оскільки це судження отримане із хибного нормативного положення, за ним не може бути визнане значення правової норми. Отже, не можуть бути управителями не тільки органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а й будь-які інші юридичні і фізичні особи, що не мають статусу суб’єктів підприємницької діяльності, як це встановлено правовою нормою, що логічно закріплена в ч. 1 ст. 1033 ЦК і виявляється при тлумаченні за допомогою висновку від протилежного.

4. У випадках, коли текстуально закріплене позитивне правило охоплює собою усі відповідні відносини як предмет регулювання, текстуально закріплене негативне правило встановлює винятки із правила. Висновок від протилежного при цьому із негативного правила повністю погоджується із змістом позитивного правила. У таких випадках текстуальне закріплення позитивного і негативного правил є виправданим і конструктивним. Так, відповідно до ч. 324. 1 ст. 324 ПК «об’єктом оподаткування збором є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання». Цим формулюванням охоплюються усі випадки використання води. Тому висновок від протилежного з метою встановити, коли ж збір за використання води не справляється, із цього законодавчого положення зробити не можна. Але соціально-економічно було доцільно встановити винятки із загального правила ч. 324. 1 ст. 324 ПК. За таких умов у ч. 324. 4 встановлюються випадки, коли збір за використання води не справляється (коли фактичний обсяг використаної води не є об’єктом оподаткування). Якщо ж використання води не підпадає ні під один пункт ч. 324.4 ст. 324 ПК, то збір за спеціальне використання води справляється (це — правова норма, отримана за допомогою висновку від протилежного із ч. 324.4 ст. 324 ПК). Ця правова норма не суперечить загальній правовій нормі, що текстуально закріплена в ч. 324.1 ст. 324 ПК, і підлягає застосуванню.

5. Подібним до викладеного (у відповідній частині) є співвідношення позитивного і негативного правил, що текстуально закріплені в ч. 2 ст 336 ГК («учасниками банку можуть бути юридичні особи та громадяни, резиденти і нерезиденти, а також держава в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів. Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, об’єднання громадян, релігійні та благодійні організації»). Із позитивного правила, що текстуально закріплене в першому реченні ч. 2 ст. 336 ГК випливає і за допомогою висновку від протилежного виявляється правова норма, яка логічно закріплюється у цьому законодавчому положенні і відповідно до якої інші учасники цивільних відносин не можуть бути учасниками банку. Отже, є дві правові норми, одна із яких закріплена текстуально, а інша — логічно. Ці норми визначають учасників цивільних відносин, які можуть і які не можуть бути учасниками банку.

6. Негативним правилом, що текстуально закріплюється у другому реченні ч. 2 ст. 336 ГК, встановлюється виняток із попереднього текстуально закріпленого позитивного правила, що надає юридичним особам право бути учасниками банку. Відповідно до цієї норми-винятку зазначеним у ній юридичним особам забороняється бути учасниками банку. У другому реченні ч. 2 ст. 336 ГК логічно закріплюється також ще одна правова норма, яка виявляється за допомогою висновку від протилежного і відповідно до якої інші юридичні особи можуть бути учасниками банку. Ця правова норма за змістом співпадає з правовою нормою, що текстуально закріплена в положенні першого речення ч. 2 ст. 336 ГК.

У наведеному тут випадку законодавець бездоганно погодив загальне позитивне текстуально закріплене правило, що надає будь-яким юридичним особам право, і негативне текстуально закріплене правило, що забороняє юридичним особам певних видів бути учасниками банку. Таке погодження обумовило і відповідність правової норми, яка логічно закріплена в положенні другого речення ч. 2 ст. 336 ГК і виявляється при тлумаченні за допомогою висновку від протилежного, правовій нормі, яка текстуально закріплена в положенні першого речення ч. 2 ст. 336 ГК.

Проте цього не можна сказати про весь юридичний зміст положень другого речення ч. 2 ст. 336 ГК. Йдеться про те, що із положення другого речення ч. 2 ст. 336 ГК, яким текстуально закріплюється негативне правило, можна зробити ще один висновок від протилежного. У такий спосіб отримується судження, згідно якого будь-які інші учасники цивільних відносин не можуть бути учасниками банку. Цей висновок зроблено не в межах найближчого роду: у цьому законодавчому положенні йдеться про певні види юридичних осіб. Найближчим родовим поняттям до цих видів є поняття юридичної особи. Висновок від протилежного, про який тут йдеться,