Читати книгу - "Olya_#1"

276
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Olya_#1" автора Володимир Худенко. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 135 136 137 ... 146
Перейти на сторінку:

Судячи з показань координатора, Янсон уже вирушив на тутешню станцію — мав скоро бути.

— Добре — кажіть як є, у мене немає ідей, — зітхнув лейтенант.

— Ну хоч щось… — благально зітхнула Оля. — Подивіться на директорії — які ж симпатюлі!..

— Ну добре, ну… — лейтенант виглядав розгубленим. — Перша, здається, мало що нам каже — вона вкрай стара.

— Вони тут обидві старі, але я погоджусь — поки наказ по космодрому нам мало що може сказати… Окрім того, що космодром могли знищити не росіяни, а самі американці — аби він не дістався ворогу.

— Ну так.

— Хоча це малоймовірно, зважаючи на купу стародавніх трупів в атріумі — либонь, це таки наслідок орбітального бомбардування.

— Згоден.

— Добре, далі.

— Що далі? Якийсь незрозумілий текст — імовірно, художній опис якогось дріму абощо…

— О, ні! Оцей текст, либонь, найцікавіший з усього масиву — він просто шикарний. Даю наводку — Гішу.

— Що?

— Гішу. Вам зустрічалось це слово?

— Так, у…

— У записах Ешлі Нолан, вірно. Власне, там іще фігурує болотна собака. І я підозрюю, що істота, яка в даному тексті фігурує як плавун — це те, що Ешлі Нолан називала чорним василіском — надто вже схоже. Підозрюю також, що тутешні велетні і левіафан — це одна й та сама тварина…

— До чого ви хилите?..

— Давайте так — я не буду вас мучити оцим текстом. Це було б нечесно — в Центрі Skytek нас навчали розшифровувати космогонічні міфи, і дана задачка для мене була найпростішою з усіх. Я просто повідомлю вам її вирішення. Слухайте уважно.

Кайл кивнув.

— У першому розділі описано процес терраформатування планети.

— ТОБТО?

- І досить навіть детально… Гадаю, що шматок про жбурляння каменюк описує бомбардування мертвої планети якимись об’єктами з найближчого пояса астероїдів. Можливо, там ідеться і про направлені вибухи в літосфері або щось на кшталт того — в усякому разі, їм же треба було розкрутити ядро, утворити оці два милих супутники, яку-не-яку атмосферу і таке інше, правда?.. І це в найкоротший термін — замовник не терпів зволікання.

— Почекайте…

— Щось мені підказує, що в розділі «зливи» можуть міститись дані про наступний етап — заселення планети якоюсь корисною мікрофлорою, мене непокоять оці от водорості, схоже на те, що так формувалась придатна для життя атмосфера…

— Олю…

— Хоча я в цьому, зізнаюсь, геть не спеціаліст…

— Олю!

— О, вибачте, — вона всміхнулась.

— Ви хочете сказати, що General Biology навіщось зашифрувало процес терраформатування планети в оцей дурнуватий текст?

— Що?… Ні-і! — вона крутнула головою, тяжко виринаючи з вирви власних думок. — Цей текст склали не в General Biology — вони його всього лиш переклали. Ну — записали і переклали.

— Почекайте… ХТО тоді його склав?

Оля таємниче всміхнулась.

— Аборигени.

— ХТО?

— Кайле, слухайте дуже уважно і не перебивайте, добре? Янсон вже під’їжджає, у нас вкрай мало часу…

Кайл кивнув.

— В цьому тексті описано майже ВСЕ, що нас цікавить, все, що стосується полігону. І найважливіше те, що тут описаний головний експеримент — насправді їх було два. Що таке рахи?

Кайл мовчав — обіцяв же не перебивати.

— Рахи — це дослідницький персонал General Biology. Ви могли читати в Окі про кліматичні, біосферні, еволюційні та інші туманні експерименти на цій планеті. Проте ви могли читати й про експерименти над людьми… Ось вони терраформатують планету — утворюють магнітосферу, супутники і таке інше. Ось вони утворюють атмосферу — скоріше за все, за допомогою мікроорганізмів. Ось у них уже є ціла купа води. «Рахи били по небу п’ять частин часу — хлистали зливи, мигтіли блискавиці, і кров небесна стікала в прадавні моря». Розумієте?? «Там вона рождала водорості, а водорості, мішаючись із прибережним мулом, пливли в далечінь». Тут починається біосферний експеримент, вірніше — якийсь час вони йдуть паралельно. Дивіться. «Та врешті рахи накидали зі своїх човнів так багацько каміння, що воно стирчало з морів — із того каміння вийшли перші атоли, рифи, гірські хребти та вулкани». Човни — це орбітальні станції та зорельоти корпорації. Якийсь час персонал висить на орбіті й робить свою справу. І ось вступає прискорена еволюція — вони створюють біологічні види. Не питайте, за яким принципом йде відбір — я не знаю. Одначе в розділі «Гішу» описаний певний збій. Якийсь катаклізм, я не знаю — вірогідно, їм не вдалося відповідним чином врівноважити біологічні ніші, і довелося втрутитись у процес безпосередньо. В усякому разі, тут сказано: «Рахи, проспавшись од хмелю, схопились за голови та полізли зі своїх човнів униз». Далі все так само розпливчасто, але основна лінія чітко прокреслюється, дивіться: «Вожді рахів спустились із верхнього світу і стали вирізати людські душі з пагонів очерету». Вожді рахів. Це вже починається основний експеримент.

— Експеримент над людьми? — не витерпів Кайл.

— Власне, я не знаю, як це було зроблено в деталях. Можливо, вони клонували якихось наших викопних пращурів, можливо — це якась власна ексклюзивна розробка, але вони врешті утворили щось подібне до людей, в усякому — до древніх людей, примітивних. Вони утворили якісь примітивні общини, ось тут про роди… Гадаю, персонал корпорації щось їм навіював, цим примітивним людиноподібним істотам — якось скеровував їхній розвиток у потрібне їм русло, в тому числі і соціальний… Їм це було потрібно, адже… Ось. Атані. Те, що вони називають Атані — це і є головний експеримент.

— Що це значить?..

— На якомусь етапі вони штучно розділили оце примітивне людство на дві еволюційні гілки, так. Одна — люди на кшталт нас, а інша, це найцікавіше, інша була пріоритетною. Це такі собі мисливці на людей, такі собі хижі людиноподібні мавпи чи щось на кшталт того… Вони й були метою експерименту, були пріоритетною розробкою корпорації. Гадаю, їх розробляли у військових цілях…

— Як солдат? Чи що?..

- Імовірно, хоча…

Оля задумалась.

— Капища рахів — це лабораторні комплекси General Biology. Ну тобто — це власне будь-які об’єкти на поверхні, але в основному, я думаю йдеться про лабораторні комплекси… Розумієте, з якогось моменту починається інший експеримент, більш серйозний. Вам відомо, що таке резервне копіювання?

— Не зовсім.

— Ну, це схоже на те, що ви зробили з отим своїм сектантом на пустельній планеті… Проте на більш глибинному рівні. Колись це називалось «цифровим безсмертям», по суті, грубо кажучи — це запис вашого мозку на зовнішній носій, зазвичай тоді використовували штучні нейронні системи. Це заборонили як досліди, дотичні до штучного інтелекту, та і потреби вже не було — з’явився «Posthuman Project», і

1 ... 135 136 137 ... 146
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Olya_#1», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Olya_#1"