Читати книгу - "Olya_#1"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Olya_#1" автора Володимир Худенко. Жанр книги: 💙 Фантастика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 134 135 136 ... 146
Перейти на сторінку:
відомі нам, а деякі…

Оля нетерпляче двічі клацнула пальцями, перебиваючи безглузду балаканину.

— Кайле, я б просила вас бути уважнішим — у нас немає часу розжовувати все до манної каші.

— Що не так?.. — розгубився десантник.

— Усе, — нетерпляче махнула рукою Оля. — Ваші висновки — цілковита нісенітниця. Окрім того, що архів пошкоджено, але це очевидно.

— Просвітіть мене, — сумирно кивнув він.

— Цей архів не має стосунку до General Biology, і це абсолютно точно.

— Чому так?

— Почнемо спочатку, з картинок. Чому науковий співробітник General Biology не має у своєму розпорядженні придатних зображень? 3-D проекцій, сканів, повної розшифровки ДНК — всього на світі?.. Цих істот розробляла General Biology — якого біса співробітник корпорації користується якимись калічними замальовками в редакторі, аби описати цих істот?

— Припустімо переконали — що далі?

— О, а далі ще цікавіше!.. Далі текст. Перечитайте його ще раз і зрозумійте врешті, що його автор не лише не співробітник General Biology, а й узагалі не науковець.

І Оля таки почала йому розжовувати…

— «…Має близько двох десятків погано досліджених підвидів», — що це за ідіотська фраза? Якщо цими клятими підвидами мають бути під зав’язку ЗАБИТІ всі бази даних корпорації. Послухайте, ви — офіцер СБ ООН. Думаю, що в вашій роботі ви стикаєтесь ніяк не з меншою кількістю безглуздої писанини, ніж я в своїй. Коли треба ретельно фіксувати кожен свій крок, і рух, і подих…

— Що є, те є…

— Отож бо й воно! А тут гіпотетичний співробітник корпорації, виходить, не уявляє, що діється на їхньому пріоритетному об’єкті… Для чого він у такому разі взагалі все оце пише?

— Ну припустімо, — Кайл тяжко крутнув головою.

— Далі те саме… «Вид мало описаний та несертифікований, імовірно, походить від…», — що це в дідька за «імовірно»? Оцим-от «імовірно» майорить увесь клятий текст… «імовірно, далекий нащадок», «імовірно, є далеким нащадком», «Імовірно, є напрочуд агресивною…». І знов оце от: «Вивчені напрочуд слабо», «імовірно, виконують роль крил», «Достовірно невідомі причини подібного явища» і таке інше. Це писав співробітник корпорації? Науковець? Зверніть увагу на сам стиль записів, на термінологію, на все на світі…

Кайл кивнув.

— А тепер повернемось до зображень… Що ви бачите на позиціях «Печаль-трава» та «Високогірна глиця»?

— Печаль-траву та глицю… — не розуміючи, вивів Кайл.

— В принципі, правильно, — кивнула Оля. — Це фотки з Окі.

— Та ну?..

— Перевірте, як хочете… А разом переконайтеся в тому, що записи про бабку Фіцжеральд та центаврійську зоряницю — це стислий переклад статей звідти ж.

Кайл вирячився на Олю.

— Почекайте-но… Значить, висновок такий, що ця людина, цей автор, слабо поінформований про…

— Ні-ні, — вона безцеремонно перебила його. — Я так не сказала. Я лише сказала, що ця людина не є науковцем і не є співробітником General Biology, а це різні речі. Ця людина була поінформована більше за нас обох разом узятих.

— Почекайте… — він тяжко задумався. — Я не розумію…

— От, — тріумфально кивнула Оля. — А мали б. Симптоматично вже те, що ви не вважали за потрібне хоча б запам’ятати ім’я автора цих записів — а воно там зазначене. І ви мали запам’ятати це ім’я, бо ця особа має ключове для нас значення. Вона була на планеті вже після війни, після евакуації учених, судячи зі стилю письма та матеріалів з Окі, — подивіться на версії правок зображень у мережі! — вона була тут і нишпорила на покинутих об’єктах — саме звідти походить її вражаюча поінформованість…

— Почекайте… — він знов крутнув головою. — Ні, знов не розумію — звідки такі висновки?..

- Із директорії! — нетерпляче простогнала Оля. — Дивіться ж!.. Вам відома бабка під назвою «райка» або «маскот»?

— Ну так, — кивнув лейтенант. — Я сам марсіанин, але мати з Нью-Аргентини, вони там водяться і дошкуляють, там їх якраз «райками» кличуть…

— Що значить це слово «райка»?

— Ну бабка ж так називається…

— Ні, бабка називається «бабкою Фіцжеральд», це її офіційна назва, а «райка» — це прізвисько, сленгова назва…

— Ну?

— Турну! — Оля несильно штурхонула десантника по нагрудній пластині. — Подивіться на записи — кожна з тварин чи рослин, навіть ендемічна, має СЛЕНГОВІ назви, навіть по кілька їх варіантів!.. Звідки стороння людина могла їх дізнатись?? Ще й через десятиліття після евакуації планети…

Кайл мовчав.

— Від людей із корпорації або з об’єктів на поверхні планети. Якби вона контактувала з корпорацією, то дані були б більш вичерпні. Не було б оцих усіх «імовірно» і тому подібного. Хаотичність та фрагментарність даних свідчить, що вони отримані де прийдеться, навмання скомпоновані — результат цієї роботи ми й бачимо.

- І ви зробили ці висновки, відштовхуючись від сленгової назви бабки?..

— В основному від болотного латаття… — зітхнула Оля. — Дуже вже специфічне оце його найменування «лілія переселення». Виглядає так, що малось на увазі переселення на планету науково-дослідного персоналу корпорації. Можливо, назву приурочили до якоїсь його річниці або типу того — немає сенсу гадати, та й навіщо? Якщо в тексті прямо вказано на правильність моїх висновків.

— Де?

— Я ж просила вас бути уважнішим, — Оля всміхнулась дещо зверхньо. — зверніть увагу на фрази «у вцілілих фрагментах внутрішньої кореспонденції корпорації» та «Судячи з фрагментів кореспонденції General Biology…»

— Чорт, точно… — лейтенант втомлено потер скроні.

- І ще одна деталь — вона нам знадобиться надалі. Поверніться до картинок, бачите оці нечіткі та розмиті?

— Так, і що?

— В принципі, ви не маєте цього знати, тут потрібні професійні навички… — Оля ще всміхнулась. — Але я подумала, що раз ви вже практикували злиття особистості з сектанта на отій пустельній планеті, то, можливо, здогадаєтесь…

— Кажіть уже, я переможений!..

Кайл так само несильно штурхонув Олю в груди.

— Ці зображення злиті з мозку іншої людини. Погана якість викликана тим, що ЦНС, із якої виконували злиття, була «чистою», себто геть не мала ніяких імплантів…

— Почекайте… — Кайл забігав очима. — Оця… Ешлі Нолан, так?

— Так.

— Вона взяла ці зображення зі стороннього мозку? Тут на планеті, чи що?

— Так.

— Чий же це був мозок?

Оля таємниче всміхнулась.

— Не квапте події… Вивчіть оці три директорії. Це з відновленого капітаном терміналу. Ним послуговувались пірати.

Оля скинула йому останні дані і додала, поки він передивлявся:

— Стосовно карт — не буду вас перевантажувати. Скажу лише, що на картах Ешлі Нолан, імовірніше за все, позначені об’єкти, де вона побувала. В усякому разі, чотири з них точно співпадають з об’єктами, вказаними у відкритих джерелах, ну себто в Окі — Небраска-дельта, Олд Небраска, Космодром Омаха, Волт Сіті…

14.

1 ... 134 135 136 ... 146
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Olya_#1», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Olya_#1"