Читати книгу - "Історія європейської цивілізації. Епоха Відродження. Історія. Філософія. Наука і техніка, Умберто Еко"

(retraite): символічне друге народження в 38 років в його замку — народження волонтера свободи (liberté volontaire). У рік Варфоломіївської ночі (1572 р.) починає складати «Проби» (Essais). Публікація відбулася 1 березня 1580 р. (1582 р. — 2-ге видання, виправлене та доповнене). 4 вересня Монтень вирушив у подорож до Італії через Швейцарію та Німеччину. 20 березня 1581 р. Сісто Фабрі, магістр Святого Апостольського палацу, повернув йому, разом зі словесним засудженням, копію «Проб», вилучену після прибуття до Рима. Під час перебування в лазнях Баньї-ді-Лукка він отримав звістку (7 вересня) про своє призначення мером Бордо на дворічний термін. 15 жовтня виїхав у Монтень. На настійну вимогу Генріха III він був переобраний ще на два роки, незважаючи на протидію католицьких екстремістів. У лютому 1588 р. був у Парижі для четвертого видання «Проб» (виданого А. Анжельє) з численними доповненнями до перших двох книг та додаванням третьої. У місті «бруду» він зустрів Марі де Гурне. У День барикад (12 травня)32 був ув’язнений у Бастилії; звільнений через кілька годин завдяки втручанню Катерини Медичі. Влітку він жив у Гурне-сюр-Аронд у Пікардії із сім’єю Марі. Монтень помер 13 вересня 1592 р. та був похований в церкві фельянтинців у Бордо.

32 День барикад (фр. Journée des barricades) — події в Парижі 12 травня 1588 р. під час французьких релігійних воєн, які становили стихійне народне повстання католиків проти поміркованої та вичікувальної політики короля Генріха III. — Прим. ред.

Ув’язнення

«Відсіювання» розуму

Практика

нової мови

Як випливає з назви, що описує характер експерименту, начерку есе, про мистецтво жити та про слабкість розуму, у «Пробах» стверджується сучасний, не догматичний спосіб мислення, звільнений від питань філософського авторитету стародавніх, та водночас застосовується точний метод звільнення думки, який лише видається автобіографічним: «Єдина у своєму роді книга у світі» (переклад італійською за редакцією Ф. Гаравіні та А. Турнон, Мілан, 2012 р. [стратифікація тексту: A = 1580 р.; B = 1588 р.; C = маргіналії та виправлення між рядків Монтеня за текстом 1588 р.], II, 8, 683C). Той же самий метод вплинув на тонкі та складні відносини філософії та теології, розуму та віри, до яких римська цензура в ряді випадків не залишалася байдужою. Його експеримент (experimentum sui) — який підштовхує Монтеня до заяви: «Я вивчаю себе більше, ніж будь-який інший предмет. Це моя метафізика та моя фізика» (III, 13, 1997B) — та світ стали можливі завдяки новій філософській формі, яка розглядає питання (дослідження людських міркувань та дій, включно з пристрастями), прагнучи проникнути й торкнутися сили зовнішності, звички, заперечення життя та здатності до метаморфоз: зняти маску зі слів, людей та речей (I, 20; I, 23), усвідомлюючи істотну тимчасовість існування, нашого estre substanciel: «Час залишає мене. Без нього в мене більше нічого немає» (III, 10, 1879B). Справа не тільки в руйнуванні, а й у відновленні себе й світу за допомогою інших матеріалів, парадигм, вміння дивитися та слухати. Практикувати нові мови, нове мистецтво говорити й слухати; інші співрозмовники, інший словниковий запас: рух, перехід, різноманітність, нескінченність форм, раціональність тварин, терпимість, плюралізм, слабкість/сила розуму та уяви, можливість, антидогматизм, не нігілістичний скептицизм, універсальність розуму, відображена у всіх людях non denaturés (III, 12, 1973C, не випадково, що перше визначення naturel розглядає природу як «те, що є загальним, простим й універсальним»: I, 57, 581A), проти буття, звички, унікальність, неможливість, зазіхання на центральність, телеологія/фіналізм, універсалізм — універсальне зло, релятивізм, scala naturae (великий ланцюг буття) або очевидна ієрархія істот тощо. Робота з демістифікації класичного та гуманістичного знання дійде до витоків ідолів європейської культури, людська форма зосереджена на антропо- та логоцентричних прикладах, які заважають нам повністю зрозуміти, наскільки природа, взята з вигаданих філософських побудов та моделей довільних «законів», є нескінченним множенням та мінливістю форм, невідомих людському розуму, — та як далеко можуть дійти її можливості. Це загальне припущення, ідея природи, що нескінченно породжує та безперервно множить форми, які людина ігнорує, визначає «Проби» як свого роду військову машину проти будь-якої давньої та сучасної тератології, кожної міфології чудовиська (monstrum) в антропологічній, етичній, освітній, політичній сфері, аби підтвердити мислимість і легітимність плюралізму, концепцію терпимості та спів­існування відмінностей. Але, подібно Силену, концепція monstrum у її етимологічному розумінні знаку завжди набуватиме значення можливості мирного співіснування між різними релігіями; як і в разі enfant monstrueux (II, 30), де співіснують два пов’язаних тіла, — аж ніяк не жахливі в арістотелівському розумінні (проти порядку природи), вона функціонує як політична ознака й заступництво для государя, котрий хоче, щоб у державі співіснували католицька і протестантська релігії. Задум Монтеня описує намір створити образ «природного» розуму в тісному зв’язку з новою концепцією життя та новим баченням природи, разом із метафізикою, яка є фізикою та анатомією його, суб’єкта, у русі й експерименті, свого роду гераклітизм розуму: «Я не описую буття. Я описую шлях» (III, 2, 1487B). Парадоксальна передумова закладена в понятті універсалій та сингулярності: фрагмент, тимчасовість відповідають конкретному абстрактному поняттю; кожне абстрактне поняття є своєрідним. Навіть якщо іноді самоаналіз стає болючим і важким, характеризується двоїстістю: інший — в мені. Для того щоб досягти власної мети, speculum matricis Монтеня отримує синонімічну пару буття/уява, багатозначне поняття, навколо якого обертається загальна орієнтація «Проб» — горизонт сили та безсилля людської природи: «Я завжди називаю цей вид міркування тим, що кожен зберігає в собі; видів цього міркування може бути сотня, протилежних щодо одного і того самого об’єкта» (II, 12, 1039B).

Природа,

звільнена

від парадигм

«Я не описую буття. Я описую шлях»

Speculum

matricis

До нового скептицизму

Прийняття скептицизму, що виникає, є оригінальним опрацюванням елліністичної систематизації класичного скептицизму, критичне значення якого Монтень буде й надалі визнавати, незважаючи на висунуті заперечення. Перш ніж відкрити поворотні моменти або переформулювати новий скептицизм (що мав на увазі точне уявлення про філософію як про мистецтво життя та формування судження та звичаїв), Apologie de Raymond Sebond виокремлює вирішальні елементи, які віддаляють його від стародавніх форм (Нова Академія та пірронівська філософія, написана Секстом Емпіриком між II та III ст.). Призупинення судження (епохè) — моральне значення якого полягає в заспокоєнні душі (атараксія) — необхідне за відсутності очевидного уявлення, яке приводить