Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Спадок з бонусом, Інна Земець 📚 - Українською

Читати книгу - "Спадок з бонусом, Інна Земець"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Спадок з бонусом" автора Інна Земець. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 13 14 15 ... 71
Перейти на сторінку:

Вже дев’ята, а сну так і не побачив, лише сподівався, що моїй сусідці більше пощастило. Невдовзі за її дверима тихий шурхіт почув – прокинулась, мабуть, і їй не спалося після пекельної нічки. Думав, скоро побачу, та виходити не поспішала, а коли полишила кімнату, то одразу помітив, що якось дивно рухається. Незвичною ходою до мене наблизилась, привіталась.

- Назар, мені треба ненадовго піти, а ти тут можеш лишатись, якщо нікуди не поспішаєш.

- Не поспішаю. А ти куди?

- Та є одна справа. Все відкладала, та сьогодні вже не буду, - і пішла на вихід.

- Стій, зараз бігом зуби почищу і підвезу.

- Не треба, - вже відчиняючи двері промовила собі за спину. – Тут поруч, я сама пройдусь.

- А чого ти як пінгвін рухаєшся?

Ну дійсно ж, хода один в один, ногами лиш нижче колін ворушить.

- Все, я скоро, - кинула наостанок і вискочила. – Зачини за мною.

- Зачекай, я сказав!

Схопив з тумбочки ключі і від квартири і від машини, та поки футболку та кросівки напнув і двері зачинив, вона вже ліфтом вниз спустилась. Побіг за нею вниз сходами – моя гігієна трохи зачекає. Перехопив її вже у дворі, далеко від дому відійти ще і не встигла.

- Ярослава! Стій, кому сказав!

І не озирнулася навіть. Наздогнав цього впертого пінгвіна, за руку міцно ухопив.

- Що з тобою?

- До лікаря треба.

- То сідай, поїдемо.

- Тут один квартал дійти, вертайся – я скоро.

Не дивиться чогось на мене, очі сховала.

- Ярослава, що таке? Обпеклася вночі таки?

- Та ні, не встигла, не вигадуй. І взагалі, відчепись, сказала!

Трохи потерпів, як свою руку з моїх лещат висмикнути намагалась, а потім ще раз з ніг до голови уважно поглядом прискіпливим окинув. Потягнув за руку – не йде, ноги зчеплені. Дійшло, здається. Ну і добре, ослиця вперта. Підхопив її на руки і поніс до автівки, ігноруючи її лайки відчайдушні. Наслухався так, аж вухо заклало, та всередину салону запхав і рвонув з місця.

- У тебе кровотеча? – гримнув я.

- Так, - після невеличкої паузи зізналась Яра.

- То чого ж ти, притрушена, пішки перти збиралась?!

- А потрібна мені клініка тут поруч. І не жени! Чи ти дальтонік? На червоний проскочив.

- Не вчи мене! Пішла вона гуляти… То ти вагітна чи ні?

- Та ні, сказала ж вже!

- То що з тобою?

- А ти гінеколог?

- Ні.

- То і не лізь!

- Так і не прошу ж показати! Давай, розповідай. Раптом від’їдеш – щось же маю лікарям про твою ситуацію сказати.

- Не доведеться – вони самі розберуться!

Під ту сварку і доїхали. Виколупав її з машини, заніс в приймальне, лікарям на руки передав і сиджу, чекаю. Чортівня і годі. Все не так в цій родині. Чув її голос з кабінету, та нічого не розібрав. Щойно звідти якийсь лікар вийшов, я до нього і причепився. Нічого мені не пояснив – лиш засміявся, бо пацієнтка, виявляється, попередила, щоб «чоловіку який її підкинув не повідомляли, це сторонній». Все що дізнався - можу піти погуляти годинку, а потім її в лікарняну палату стаціонару переведуть і тоді вже навідати можна буде. Махнув рукою на всю цю парафію і пішов у найближчий ларьок по цигарки. Накурився як чорт, одну за одною підпалюючи і втомився від очікування, час підганяючи. Нарешті потрапив таки в палату. Клініка приватна і пристойна, видали їй одежину казенну, тепер пацієнтка на лікарняному ліжку лежить та не спить. Обличчя бліде, як все в палаті, лиш мідяне її волосся трохи фарб додає.

- Як ти? – спитав, по кроку наближаючись.

- Все добре.

От і поговорили. Усівся на стілець, причепився до неї.

- Я ж сторонній, тому від лікаря нічого не дізнався, сама розповідай.

- Вже все буде нормально. По вені все необхідне вкололи, сказали, до завтрашнього ранку тут залишусь.

- Ще щось крім кровоспинних буде?

Зашарілася, очі сховала.

- Залізо прокапають. Тож, дякую тобі, твоя місія виконана. Повертайся додому, або куди ще збирався – за мною тут наглянуть.

Взяв її за руку, примусив в очі подивитись, впевнився що уважно слухає і запитав прямо без околясів і зайвої делікатності.

- Яра, скаже мені, ти, взагалі, розумієш, що тебе вночі вбити намагались?

- Так, - спокійно і лаконічно промовила вона.

- І що?

- Нічого. Пощастило і добре.

- Добре? Тоді давай  ще трохи в нетрі реальності заглибимось. Ти здогадуєшся, що це навряд чи був випадковий акт спонтанної агресії з рандомним вибором жертви?

- І це розумію. Якщо тебе цікавить, чого в нервовому істеричному припадку не б’юся – це і є мій припадок. Саме так він і виглядає. Але зараз почуваюсь добре, бо тут перебуваю в цілковитій безпеці.

1 ... 13 14 15 ... 71
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Спадок з бонусом, Інна Земець», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Спадок з бонусом, Інна Земець"