Читати книгу - "Спадок з бонусом, Інна Земець"

- Дідька лисого. Я поруч із тобою побуду аж поки не випишуть і навіть слова проти чути від тебе не хочу - все!

Слів різних наслухався на три рябі торби. Спочатку до мене зверталась, потім її телефон розриватись почав. І з юристом, і з Марком, і з водієм, і бозна з ким ще побалакала. Ледь дотерпів, доки тиша настала. Спитав, чи не взяти їй чогось поїсти-попити і вийшов покурити. Коли повернувся вже заснула і спала доволі довго, навіть я трохи дрімати в пів ока почав. Недоречно тут мені на відпочинок влаштовуватись, не для того ж залишився, тож треба отямитись. Знаю, що після цигарки має покращати – пішов знову прогулятись швиденько. Ще і половини не скурив, а щось мене всередині підшкрібати почало. Оте огидне відчуття, ніби щось не так. Жбурнув недопалок і хутко назад побіг. Вже як на поверх піднявся, відчув як весь загривок дибки став, лиш потім побачив, як вдалині лікар якийсь в шапочці і масці під ноги дивлячись коридором швиденько шурує. Зупинився біля Яриної палати і став обережно озиратись. Трясця, не дарма я сюди поспішав!

- Агов, лікарю! Зачекайте хвилинку, питання до вас цікаве маю! – гаркнув на весь поверх і побіг чимдуж в його бік.

Краще б підійти тихо, та за той час ще встигне зробити те, заради чого сюди прийшов. Не наздогнав, круг пошани за ним поверхом пробіг, лікарів з пацієнтами лякаючи,  і до сходів йому вслід кинувся. Між поверхами весь маскарадний костюм пожмаканий знайшов, а в кармані шприц намацав. Який цей «лікар» під маскою і не вгадаю, тож нема сенсу далі бігти, а от повернутись в палату треба і дуже швидко. Яра вже не спала і то добре, бо все одно довелося б її будити.

- Ти зараз як? Не кровиш? – з порогу запитав.

- Що ти таке питаєш?!

- Яра, не до жартів і сорому, - перервав її обурення я. –  Вшиватись звідси треба і негайно.

- Чого? – сіла в ліжку і поглядом впилася.

- Дорогою поясню, просто повір.

- Добре, зараз лікарю скажу.

- Не треба, - шприц собі в карман переклав, а їй халат псевдолікарський простягнув. – Одягай і пішли потиху.

Висунув голову з палати, роззирнувся – майже нікого. Повернувся до Яри, не дав на ноги звестись - підхопив під спину і коліна.

- І не пищи мені тут! – люто прошепотів їй на вухо і пішов в бік сходів. – До тебе дивний не місцевий лікар хотів зазирнути, тож хутко і мовчки.

Дістались вниз майже непомітно, бігом поміж здивованим поглядами медичного персоналу прослизнули і в машину всілися.

- Крім заліза призначення є?

- Ні, лиш знеболювальне і те – за потреби.

- Потреба є?

- Поки ні.

- Чудово. Зараз тебе завезу в одне місце, а ти поки накидай мені список, що треба.

- Додому не заїдемо?

Підгадала запитання під червоний на світлофорі, тож розвернувся до неї, пильно глянув у очі і сказав:

- Яра, вибір простий: або додому не поспішати, або ризикувати звідти вже і не вийти. Так тобі зрозуміло?

Нагородила серйозним задумливим поглядом і відвернулась. За хвилину дістала телефон і почала щось писати.

- Нікому нічого не кажи і телефон вимкни.

- Я список необхідного складаю.

Тицьнув їй свій і пароль продиктував:

-  Мені в нотатки пиши одразу.

Думав, писатиме до самого приїзду – жінкам речей завжди багато потрібно, а впоралась за якісь лічені хвилини. Все, чи не все важливе пригадає, а однин пункт важливий точно увагою омине.

- Лікар казав назву препарату, який капати хотіли?

- Так.

- І його допиши.

- А хто прокапає?

- Сам вмію.

Дістались будинку неподалік від міста, дав їй настанову сидіти непорушно, а сам двері повідмикав і повернувся по пацієнтку. Вже і не пручалась, коли на руках потягнув. Та і чого б те їй робити? Нема там ваги ніякої. Хіба що бюст щось важить, бо все решта худорляве. Влаштував на ліжку в кімнаті і дав їй тимчасово стару мобілку з лівим номером.

- Там тільки мій телефон записаний, одразу набирай, якщо шо, ясно? Я за півтори-дві години повернусь. Щось термінове потрібно?

- Ні, нічого, дякую.

Рвонув назад в місто, закинув знайомому шприц і навідався в її квартиру. Поліз у ноутбук – як і думав, дивитись нема на що, бо систему охорони в домі вночі тупо вимкнули. Список потрібних Ярославі речей був короткий, але деталізований, знав що саме і де взяти, тому зібрав все швидко – влізло в одну невелику валізку. На зворотньому шляху зазирнув в маркет, нагріб всього, що під руку попалось і в аптеку пішов по «бабочку», систему і препарати. Не забув і гігієнічні штуки накидати – навіть їх детально без зайвого сорому прописала. Яру знайшов на ліжку так само, як лежала коли уходив, та бачив, що будинком вже пройшлась.

- Все нормально? – запитала вона.

- Так. А у тебе?

- Чудово.

От чудово-пречудово! Менш ніж за одну добу двічі прикінчити намагались – фантастика просто!