Читати книгу - "Я не люблю каву, Ліна Алекс"

– Тоді зробимо інакше.

Неочікувано він вистрибнув з води, спираючись на край басейну і обійняв мене, мокрий. Я заверещала сміючись. Кріс покрутив головою, наче пес, струшуючи краплі. За мить тоненька сукня у горошок стала мокрою, відкриваючи погляду всі принади.

– Так краще, – задоволено констатував Кріс і, поклавши долоню на мою шию, притягнув до себе і закарбував поцілунок на вустах, так, наче саме цієї миті чекав все життя.

За хвилину, що здалася мені вічністю, я відірвалася від чоловічих губ. Кріс пильно дивився на мене, краплі води застигли на його віях, перетворюючи очі на зірки. Неперевершене видовище.

– Ти дуже красивий, – зронила я. Така банальність, але мої розумові здібності знов зазнали поразки перед емоціями. А те, що мене зараз несло на їх нестримних хвилях, було незаперечним фактом.

Почуваючись так, ніби за минулі два дні втратила останні гальма, разом із Крісом я ковзнула у басейн.

А потім прийшла Ханна, і день із чудового перетворився на безнадійно спаскуджений.