Читати книгу - "Том 10"

них фактів і змісту листа. До кожного листа зліва вгорі над текстом ііодано редакторську дату (число, місяць, рік) та зазначено місце написання листа. Всі редакторські дати подано за новим стилем. Упорядники застерігають про можливі неточності, оскільки Леся Українка датувала свої листи і аа старим, і за новим стилем,

11—23

іноді давала подвійне датування (скалимо: 18—ц—95), часом зовсім не вказувала дати, через що цілу низку дат зазначено з точністю др пори року, до певного місяця тощо.

Переклади інтомовпих слів подаються у підрядкових посиланнях.

У підрядкових посиланнях, позначених зірочками, подано по-в ясненпя та різні уточнення, зроблені самою Лесею Українкою.

Закреслені в тексті листів слова не відновлюються, очевидні описки і пропуски літер виправлено без застережень. Окремі листи подаються з незначними скороченнями переважно інтимного характеру. Ці скорочення позначено трьома крапками в квадратних дужках.

Примітка до кожного листа (під порядковим номером листа в тексті) подається в кінці тому і містить таку інформацію: дата і місце публікації листа, за яким джерелом друкувться в даному виданні (першодрук, автограф, копія автографа), місце і фонд зберігання автографа, обгрунтування, в разі потреби, датування. Далі в примітці до першого листа кожного нового адресата дається характеристика всього листування з даною особою, характеризується сам адресат. Комептуються місця і вислови, що можуть викликати неясність у читача (вказано на джерела більшості цитат, використаних у листі, наведена короткі довідки про згадуваних осіб, розкрито зміст подій, про які йде мова, наведено точні бібліографічні дані творів, які згадуються в листах часто описово і недо-сить точно). Наприкінці примітки до окремих листів подано (або зазначено) дописки, якщо такі є, інших осіб, зроблені після тексту Лесі Українки.

У алфавітному покажчику пряма цифра вказує на сторінку тексту, набрана курсивом — сторінку приміток.

При коментуванні листів і складанні приміток упорядники використовували як досвід, так і фактаж, зібраний упорядниками і. авторами приміток попередніх видань — М. С. Грудшіцькою, М. Д. Деркач, В. С. Курашовою, А. Й. Ряппо та іншими.

1876

1. ДО ДРАГОМАНОВИХ. Початок літа 1876 р. Новоград-Волипський

Друкується вперше за рукописною копією, зробленою сестрою Лесі Українки Ольгою Петрівною Косач-Кривинюк. Копія зберігається в матеріалах дослідниці життя і творчості Лесі Українки М.' Д. Деркач у Львові. Автограф не зберігся.

Це, очевидно, перший написаний майбутньою письменницею лист. Про нього є згадка сестри Лесі Українки Ольги: «А на початку 6-го року життя вчилася писати навмисне для того, щоб написати першого в житті листа до своїх любих дядька та дядини

Драгоманових» (див.: Спогади про Лесю Українку, К., 1971, с. 42). У спогадах сестри Ольги сказано, іцо в цьому листі була дописка матері, яка пояснювала підпис «Леся» як відмову дочки від свого попереднього імені «Лося».

Датується за змістом листа на підставі згадки про ужачі яйця та спогадами сестри Ольги.

У січні 1876 р. Леся Українка з братом Михайлом жили у Києві в родині Драгоманових. 1 лютого 1876 p. М. П. Драгоманоз емігрував за кордон — спочатку у Відень, а потім у Женеву.

Драгоманови — Михайло Петрович (1841—1895), український публіцист, учений і громадський діяч буржуазно-демократичного, потім буржуазно-ліберального напряму, рідний брат ма-*тері Лесі Українки; Людм:ила Михайлівна (1842—1918), дружина М. П. Драгоманова, дядина Лесі Українки, та Лідія Михайлівна (1866—1937), дочка JI. М. і М. П. Драгоманових, двоюрідна сестра Лесі Українки.

~...гімиастику вже зпяли...-~ мотузяну гімнастичну драбину, на якій маленька Леся любила виконувати різні вправи.

Папа —батько Лесі Українки Петро Антонович Косач (1841—1909). Здобував освіту у чернігівській гімназії, де його вчителем словесності був Л. І. Глібов, у Петербурзькому університеті, який змушений був «залишити» за участь в «студенческнх беспо-рядках». Завершував освіту на юридичному факультеті Київського університету, де близько зійшовся з М. П. Драгомановим, М. В. Ли-сенком, М. П. Старицьким та інтими відомими пізніше вченими, письменниками, громадськими діячами. 1864 р. вступає на службу в Київську палату карного суду, захищає дисертацію на ступінь «кандидата законоведеиня», в 1866 р. призначається головою ново-град-волинського (звягельського) з’їзду мирових посередників (див.: Леся Українка. Документи і матеріали. К., 1971, с. 130—139). ГІ. А. Косач відзначався прогресивними поглядами, був гуманною людиною,що виявлялося в підтримці селян у їхніх земельних тяж-бах із поміщиками, у співчутті і допомозі діячам революційно-демократичного руху, за що був «запідозрений у політичній небла-гонадійності» (див.: Деятели революционного движения в России. Био-библиографический словарь, т. 2, вып. 2. М., 1930, с. 657). П. А. Косач не раз подавав матеріальну підтримку прогресивним українським виданням, перебував у дружніх взаєминах із

І. Я. Франком.

1868 р. П. А. Косач одружився з Ольгою Петрівною Драгома-новою. їхні діти: Михайло, Лариса, Ольга, Оксана, Микола, Ісидора Косачі. Сестра Лесі Українки Ольга, характеризуючи взаємини Лесі Українки і батька, пите: «Хто шапує Лесину пам’ять, той повинен віддавати належну пошану і пам’ять її иайщирішого, найкращого приятеля-друга, пам’яті її батька, що за все її життя не поклав і марної стеблини поперек Лесиної. дороги, а навпаки, як тільки міг і вмів, промітав тую дорогу для неї» (див.: Спогади про Лесю Українку, с. 29—36).

Вишинська Надія Григорівна — новоградволинська приятелька родини Косачів, мати Н. І. Гроздової (див. прим, до листа ЗО). Докладніших відомостей немає.

Бабушка — Драгоманова Єлизавета Іванівна (1821—1895), бабуся Лесі Українки. Дочка дрібного полтавського дворянина Івана Цяцьки, в 1838 р. одружилася із Петром Якимовичем Драгома-ііовим (1802—1860), братом відомого декабриста Якова Драгомаиова (1803—1840). їхні діти: Михайло, Іван, Варвара, Ольга (мати Лесі Українки), Олена, Олександр Драгоманови.

У родині Драгоманових жили глибокі культурні традиції, в ній плекалася любов до передової російської і української літератури, народної творчості, етнографії.

Є. І. Драгомаиова вела листування із дітьми ї онуками, яке, слід вважати, збереглося лише частково. У відділі рукописів (ф. 2, №№ 31—52) Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР 192 зберігається 22 листи Лесі Українки до Є. І. Драгоманової.

Мама — Ольга Петрівна Косач (1819—1930), мати Лесі Українки., Під прибраним ім’ям Олоїш Пчілки виступала як письменниця, етнограф, публіцист, громадський діяч, видавець і журналіст. У суспільно-політичних питаннях стояла на ліберально-буржуазних позиціях.

Олена Пчілка підтримувала творчі і дружні зв’язки з М. Лисеи-ком, М. Старицьким, І. Франком, Г. Мачтетом і багатьма іншими діячами культури.

В радянський час Олена Пчілка працювала в Академії наук,

з 1925 р. член-кореспоидент АИ УРСР. Крім художніх творів, залишила спогади про М. Драгомаиова, М. Лисенка, написала «Автобіографію», вперше вміщену у вид.: Пчілка О. Оповідання, Харків, 1930.

2. ДО ДРАГОМАНОВИХ.