Читати книгу - "Повернути себе. Том 3, Олександр Шаравар"

           - Ми живі, і ми будемо жити,- вимовив я радісно, після чого скинув оцифровані спогади про те, що сталося, нейромережею їй. Кендра відразу відключилася від зовнішнього світу і лише за двадцять хвилин вимовила.

            - Це... це просто неможливо, це щось фантастичне.  Це, це... - Кендрі слів не вистачало, щоб пояснити все... - Ти мене зрозумів... - вимовила вона, а я лише згідно кивнув. 

          Зрозуміти логіку істот, які створили цей медичний модуль, було дуже складно. Особливо запропоновані алгоритми для його роботи. Чесно кажучи, все здавалося якоюсь маячнею, але я особисто все бачив і чув.

            - Думаю, варто вирушити на корабель і розповісти про те, що вдалося з'ясувати. Я не знаю, які в мене є права доступу до цієї сфери. І я не знаю, чи зможу якось обмежити її дію. Наразі ж треба все гарненько обміркувати і порадитися з іншими людьми. Я не хочу приймати сам рішення, коли на кону стоїть півтора мільярда людей. 

            - Тут ти маєш рацію, не варто приймати рішення зопалу. - вимовила Кендра. - Але ж професор мав рацію, "Монстр милосердя". Яке чітке попадання, монстр, що рятує особистості хворих і вмираючих. - хмикнула Кендра. - Знаєш, тепер я не шкодую, що вирішила вирушити сюди, там, у великому світі, я б нічого подібного не змогла б ніколи побачити.

         - Я теж, але якось смерть половини загону це занадто... - усміхнувся я, сідаючи за штурвал човника.