Читати книгу - "Джозеф Антон"

Поліція втрачала самовладання через публікацію «Прощального зітхання Мавра». Презентація книжки готувалася у приміщенні книгарні «Вотерстоунз», що в Гемстеді, проте Скотленд-Ярд тепер відступав від свого дозволу на публічність заходу. Нервував заступник помічника комісара поліції, казала Гелен Гаммінґтон, а місцеві поліцейські в одностроях нервуватимуть ще більше. Вона побоювалася, щоб поліцейські не «передали куті меду», й казала про те, що «експерти» з громадського порядку прогнозують шалені демонстрації, які можуть бути влаштовані групою під назвою «Гізб ут-Тагрір», члени якої, за словами Гелен, «ходять у костюмах» і «розмовляють по мобільних», тому достатньо розумні й оперативні для організації миттєвого нападу. До нього прийшов Реб і повідомив: «В органах є дуже вороже налаштовані до вас люди, і їм хочеться провалу презентації». Він також сказав, що під час переговорів з авіакомпанією «Катей паси-фік еарвейз» про його майбутній тур Австралією на підтримку щойно виданої книжки він довідався про те, що на зборах операторів авіаліній «Бритіш еарвейз» «відстоювали свою заборону» й закликали до цього інші авіакомпанії.

З наближенням виходу «Прощального зітхання Мавра» розгорілася битва між ним і старшими офіцерами Скотленд-Ярду, яка приводили команду «Малахіту» у дедалі більше замішання. Зателефонував Реб Коннолі й сказав, що командир Гавлі на якийсь час поїхав у відрядження, тож за його відсутности інший старший офіцер командир Мосс підтримав «зденервованого» місцевого заступника помічника комісара Скіта. Поліція скасовувала свій дозвіл на оголошення презентацій, казав Коннолі, бо це був не хтось інший, а саме ви. Марґарет Тетчер також розпочинала свій авторський тур на підтримку своєї книжки, тож максимум поліцейської уваги спрямується на її заходи, бо вона — і тут знову простежувалася колишня лінія Ґрінапа — служить державі; а от містер Рушді — це порушник громадського спокою і не заслуговує на їхню допомогу. Всі офіцери, які найчастіше мали з ним справу, — Коннолі, Дік Вуд і Гелен Геммінґтон (вона сиділа дома зі зламаною ногою), — були на його боці, та їхні боси залишалися непохитними. «Якщо йому так хочеться до книгарні, — сказав Мосс, — то нехай їде сам». З понеділка повертається Гавлі, сказав Реб Коннолі, і «я, довго не думаючи», додав він, «записався до нього на прийом. Якщо він не підтримає мене, то я попрошуся із групи захисту назад у патрульні поліцейські». У його простих словах учувався розпач.

Він розповів про це Френсіс Коуді й Керолайн Мічел, і новина їх ошелешила. Вони планували провести захід відповідно до угоди з поліцією, проте в останню мить усе змінилося. Розповів про новину також і Френсіс Д’Суза. «Терпець мені вже вривається, — сказав він. — Я не миритимуся з цим». Якщо йому належиться захист, то це має бути захист, а не обмеження. Якщо диктат триватиме далі, то він розпочне відкриту війну. Таблоїди скаженітимуть, але вони і так уже скаженіють. Нехай вирішує Англія.

Він воював з поліцейськими чинами, які вважали, що він у своєму житті не зробив нічого вартого уваги. Можливо, не весь Скотленд-Ярд так думав. Дік Вуд повідомив, що помічник комісара Девід Вінесс, наразі найви-сокопоставленіший офіцер поліції, дав «зелене світло» презентації в Гемстеді, обіцяючи «заспокоїти панікерів».

Реб Коннолі був удома, можливо, в тяжких роздумах про втрату роботи після свого ультиматуму. Та він так і не висунув жодного ультиматуму. В понеділок Гавлі наказав Коннолі скасувати захід, і Коннолі зателефонував до книгарні й зробив так, як йому наказали, не повідомивши про це ні видавців, ні самого автора.

Битва виявилася не тією, яку можна виграти із застосуванням звичайної зброї. Битва мала стати термоядерною. Він домігся зустрічі у Скотленд-Ярді наступного ранку і взяв із собою представників видавництва «Рендом хаус» Френсіс Коуді й Керолайн Мічел, аби довести, що поліція серйозно зашкодила їхнім видавничим інтересам. Вони зустрілися з присоромленими членами команди «Малахіту» — Гелен Геммінґтон пришкандибала зі своєю зламаною ногою, також були там Дік Вуд і Реб Коннолі, — всі із кисло-зажуреними обличчями, бо вони перечили своєму босові, який не звик до недотримання субординації з боку підлеглих, тому результат був невтішним. Гавлі «накричав» на своїх старших офіцерів. Рішення командира, сказала похмура Гелен з-під свого коротко підстриженого волосся, є «остаточним». Зустріч закінчилася.

Саме в цю мить, діючи відповідно до заздалегідь обдуманого стратегічного плану, він раптом утратив витримку і почав кричати. Ніхто в цьому офісі не був винен у тому, що відбувалося, до того ж усі вони, по суті, ризикували своїми кар’єрами заради нього; та коли він не доб’ється свого, то він пропав, а йому дуже не хотілося пропадати. Тож холоднокровно, знаючи про свій єдиний шанс, він вибухнув. Якщо Гелен не може змінити рішення, репетував він, то нехай веде його до того, хто може це зробити, бо він з «Рендом хаус» діяли відповідно до того, що поліція вважала можливим ще місяці тому, і до сраки вся ця безцеремонність в останню мить, до сраки — і по всьому, а якщо він не зайде до кімнати вже зараз, то виступить публічно, й виступить настільки гучно й настільки їдко, що, Гелен, давайте ведіть мене туди або. Або ж, курва... П’ять хвилин потому він уже сидів в офісі командира Джона Гавлі.

Якщо з Гелен він спалахнув вогнем, то тепер став льодом. Гавлі дивився на нього своїм найхолоднішим погля-дом, однак і такому погляду він міг дати фору. Поліцейський заговорив першим.

— З огляду на те, що останнім часом до вас прикута увага громадськости, — казав Гавлі, маючи на увазі демарш, — ми вважаємо, що інформаційні агентства підхоплять повідомлення про презентацію і зроблять її своєю головною новиною.

І перед крамницею стоятиме вересклива орда мусульман.

— Цього ми не можемо допустити, — закінчив Гавлі.

Він говорив майже баском, коли відповідав.

— Таке рішення неприйнятне, — казав він, — і я не вірю у ваші аргументи щодо можливого порушення громадського спокою. Ви також дієте в дискримінаційному руслі. На тій самій сторінці сьогоднішньої «Таймс», на якій вміщено статтю про можливу іранську відлигу, також вміщено оголошення про проведення заходу, пов’язаного з виходом книжки Тетчер, і той захід ви охоронятимете. Крім усього іншого, позаяк містер Вінесс учора дав зелене світло на