Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

!

— Ми тут ненадовго відпочинемо і за три години рушимо далі! — вигукнув Агор. Почувши це, одні люди почали будувати свої кухонні станції, а інші йшли до ковалів, щоб полагодити обладунки чи зброю. Рін перевірила свої мечі, і з ними все гаразд, тож вона приєдналася до черги за їжею.

. , ö

Скаутський рапорт... Вона почула, як хтось сказав, і більше половини людей у черзі озирнулися назад і побачили цілителя, який працював над неприємним порізом, який отримав один із розвідників-ізгоїв. Джаспер, Інстрем і Агор розмовляли з чоловіком, поки Джаспер не відірвався, щоб намалювати щось на карті, яку поспіхом поклали на стіл, який поставили двоє слуг поблизу.

.

Що він сказав, Лізо? — запитав чоловік, який стояв поруч із Рін у черзі, іншого шукача пригод попереду.

.

Він знайшов прірву на пару вулиць далі і масивні двері. Агор прошепотів щось про Велику залу, — сказала Ліза, і на неї зявилися збентежені погляди, а інші ахнули при згадці про Велику залу. Після цього завязалися розмови, і Рін намагалася дізнатися якомога більше, підслуховуючи.

Перебування збільшилося до пяти годин. Підготуйтеся якнайкраще. Справжнє випробування, швидше за все, скоро почнеться, — голосно заявив Агор, перш ніж підійти до Джаспера.

.

Велика зала, вау... — сказав здоровенний чоловік позаду Ріна.

?

Ти щось знаєш про це? — запитала вона, і він кивнув у відповідь.

.

О так, я дещо читав про них раніше. Хоча в основному це спекуляції.

.

Вона підняла брови.

.

Вони рідкісні навіть для руїн Талін. Там машини вищого рівня, я чую, - сказав чоловік, а потім посміхнувся. — І скарб.

-

ПЯТДЕСЯТ ОДИН

Це не пташка

Ілея насолоджувалася ванною набагато довше, ніж потрібно, перш ніж знову вийти. Вона була дуже задоволена своїм прогресом, незважаючи на передсмертний досвід, або, можливо, завдяки йому, і вклала всі свої пятдесят очок характеристик у .

Тепер я можу битися з Центуріоном, але цей вибух...

Вона підняла свій рюкзак, який кинула біля входу, і зраділа, що він неушкоджений. Про всяк випадок перевірила вміст.

?

Чому я досі маю це? — подумала вона, виймаючи зі своєї зграї ще здоровий зелений плющ. Знизуючи плечима, вона поклала його назад. Він скрізь, тому це не може бути чимось особливим, але я думаю, що він не важить багато...

.

Всередині було ще кілька випадкових предметів, які вона підібрала в підземеллі, включаючи зразки пилу та обрізки зеленого металу. Вона подумала, що вони можуть бути хорошим способом переконати всіх, з ким вона зіткнеться, що вона не знайшла багато чого.

Переконавшись, що нічого не бракує, Ілея вирішила рухатися далі. Єдиним виходом з кімнати, крім дверей, через які вона входила, була велика арка, подібна до тієї, що вела до воріт телепортації. Для Ілеї він виглядав досить симпатично, хоча і не так вигадливо прикрашений, як сам пристрій телепортації. Вона торкалася його, проходячи, озираючись на ідилічну сцену позаду неї, затьмарену новим кратером і все ще димлячими деревами.

.

Протягом наступної години Ілея пройшла через кілька великих коридорів з десятками кімнат по обидва боки. Вона перевірила кожну з них своєю сферою, але не знайшла нічого, крім старих камяних ліжок та інших примітивних меблів.

Однак це не виглядає житловим, розмірковувала вона, проходячи через іншу величезну спартанську кімнату з десятками ліжок.

! .

Казарми! — голосно вигукнула вона, коли нарешті клацнуло.

На стінах кімнати були дивні пристосування, в яких, ймовірно, зберігалася зброя, а меблі були ідеально симетрично вирівняні, щоб забезпечити однакове зберігання для всіх, хто претендував на одне з цих ліжок.

.

Отже, я тут у самому серці військового комплексу Талін...

?

Через пару великих кімнат вона прийшла до величезного залу з сотнями столів. Отже, це те місце, де ви їли, гм? — запитала вона нікого конкретно. Не залишилося ні гномів, ні навіть скелетів, які могли б відповісти.

.

Ілея пройшла через моторошно тиху кімнату. Відразу було помітно відсутність шестерень і галасливих труб. Скільки часу минуло з того часу, як тут подали останню страву? Вона взяла кухоль, який стояв на одному зі столів. На ньому майже не було пилу, а зеленуватий метал чудово блищав, відбиваючи світло зверху.

Де кухня? — запитала вона вголос, змусивши кухоль зникнути. Ще чотири кружки слідували за намистом, коли вона пробиралася кімнатою, проводячи все, що бачила на шляху. Від того, що вона побила сотника, у Ілеї запаморочилося в голові, коли вона стрибнула на сусідній стіл і продовжила пошуки кухні.

.

Помітивши щось у дальньому кінці кімнати, з її спини виросли крила, коли вона злетіла вгору і закрутилася, перш ніж приземлитися на прилавок, звідки, мабуть, номи отримували їжу в минулі тисячоліття.

, !

Кухонне начиння, ось я прийшла!

.

Однак залишилося не так багато, як припускала Ілея. Однак до її колекції приєднався гарний набір кухонних ножів, а також дві каструлі. Один з них був схожий на вок, а інший був досить стандартним.

Не знайшовши більше нічого цікавого, Ілея пішла далі. З великої їдальні вели ще три двері, і вона мала намір оглянути їх усі. Одна з них неминуче вела до величезної пральні, в якій, на жаль, не було одягу.

Якщо мені доводиться прати армійський одяг, то принаймні я знаю, куди йти. Побачивши опікунів, бюся об заклад, що ці дивні, як чорт, пральні машини все ще працюють... Вона доторкнулася до одного з них, щоб перевірити свою теорію, і не здивувалася, побачивши, що збоку від неї загоряються кілька рун.

У сусідніх великих дверях, що вели від їдальні, було щось досить цікаве. Ілея розкрила свої обійми і посміхнулася, вітаючи кімнату, що стояла перед нею. Я сподівався на одяг, але цей...

Перед нею простягалося кілька сотень метрів солдатського спорядження, дбайливо розставленого на стелажах і столах. Щоправда, більшої його частини не вистачало, але того, що залишилося, все одно вистачило з лишком, щоб озброїти маленьке містечко.

, - - ,

Там були мечі всіх розмірів, від маленьких кортиків, схожих на кинджал, до масивних дворучних мечів-бастардів. Існували також ручні сокири, бойові сокири та бойові молотки. Довгі списи та алебарди вишикувалися вздовж однієї стіни, і Ілея навіть помітив кілька обладунків, хоча оборонного спорядження було набагато менше, ніж зброї.

Предмети, які гноми забрали з собою, коли пішли, мабуть, вражали, тому що те, що залишилося, все ще виглядало надзвичайно якісним, і все це було зроблено