Читати книгу - "Брехня, Надія Борзакова"

А за кілька місяців сталася історія з Еленою. Вона була як горезвісний грім серед ясного неба. Ну або не менш горезвісні «очі, які відкрилися на все». На те, скільки я не розуміла, не помічала і скільки переплутала.

Виявляється, уражена гордість, зруйновані надії та усвідомлення так і не зжитої наївності болять і без розбитого серця. Я не стала влаштовувати сцену, скандалити. Просто поїхала в готель, а вранці подала на розлучення.

У брехні завжди є наслідки. Те, що я не можу повідомити рідним радісну новину про нову роботу найменша з них.

- Перукар приїде о першій годині дня, - вкотре я нагадувала сестрі про завтрашні плани, - Візажист – о третій. Тому ....

- Голову вимити ввечері або в гіршому випадку вранці, щоб волосся краще піддавалися укладанню, адже воно у мене таке ж як у тебе. Сьогодні краще лягти раніше і виспатися, адже сон - найкращий косметолог, - з моєї інтонацією почала перераховувати Оля.

- Розумниця.

- А ще не пити воду і тим більше чай на ніч, - лукаво усміхнулася дівчина.

Я збиралася відповісти і тут включився телефон. «Польський», який я із зрозумілих причин не вимикала. Сказавши, що зараз повернуся, квапливо попрямувала до себе в спальню. Замкнувши двері відповіла на дзвінок.

- Здрастуй, Дереку.

- Звалила? Серйозно? Думаєш так легко вирішити ..., - я зменшила звук в динаміці і розгорнула телефон в іншу сторону. Чекаючи, поки він закінчить кричати, вкотре подумки запитала себе: це я так погано його знала, чи людина дійсно може настільки змінитися від одного лише нерозділеного кохання.

- ... я тебе не відпущу, зрозуміла?

- Цікаво як - силоміць притягнеш до Варшави і посадиш під замок? Я, до речі, все ще громадянка іншої країни, якщо ти не забув.

- Як ти можеш навіть жартома ...

- Як можу? - я глибоко зітхнула, намагаючись заспокоїтися. Приїхали - вже кричати починаю. Такими темпами скоро на істеричку перетворюся, - Дійсно, як я можу навіть жартома стверджувати, що ти здатний застосувати силу після того як ти хотів згвалтувати мене?

- Я б ніколи, - він запнувся на тому кінці лінії. А я внутрішньо здригнулася від спогадів, як він нагрянув в мою квартиру п`яний і накинувся на мене. Зупинився лише якимось дивом. Потім буквально валявся в ногах. Потрібно було зняти побої, що залишилися після  інциденту - лише пара синців, але все-таки і написати заяву. Це б трохи допомогло в справі. Я не стала. Сподівалася ще домовитися по-людськи.

- Вікі, я ж люблю тебе.

- Тому переспав з колишньою, - прозвучало дуже втомлено. Подібна розмова вже траплявся десятки разів.

- Ти знаєш, чому я це зробив!

- Тому, що на твою думку я все ще люблю іншого, хоч минуло вже дев'ять років. А тебе не люблю, хоч скільки ти для мене зробив. Хоч буквально зняв з пілону або з дороги до нього, дав роботу, дах, оточив любов'ю і турботою.

- Я мав на увазі не це.

- Але саме це говорив. Знову і знову в різних інтерпретаціях. Після того, до речі, як зрадив мене. А я завжди була тобі вірна і ніколи не брехала, до речі.

- Так нас в ліжку завжди троє було. Я, ти і цей твій ...

- Дерек, я втомилася. Мені набридла одна й та сама розмова. Хочеш мене звинувачувати так продовжуй. Хочеш папірець, на якому написано, що я твоя дружина - він у тебе є. Живіть з нею разом і радійте. Або Елену ще захопи для компанії.

Я розвернулася. Рука з телефоном, що замахнулась, завмерла так і не стративши безневинний гаджет. Прикривши рот долонею в дверях стояла Оля.

Це не те, про що ти подумала. Я все зараз поясню. Тільки ці дві дурні серіальні вислови і прийшли мені в голову.

- Вибач, я не .... Я не хотіла підслуховувати, просто мама торт порізала і попросила тебе покликати, - почервонівши як стиглий помідор, залепетала сестра.

- Тоді ходімо його їсти, - я вимкнула телефон, прилаштувала його на стіл, - Тримай обличчя що б не сталося, - прошепотіла їй і взявши за руку попрямувала в кухню. До честі сестри вона при батьках трималася природньо, ніби нічого не сталось. Було приємно думати, що в цьому є і моя заслуга, адже стільки раз я вчила дівчину як потрібно приймати ту чи іншу ситуацію. А ось розуміти, що весь супер план полетів до такої-то матері було до сліз образливо. Але і я поводилась ніби нічого не сталось, подаючи приклад і сподіваючись, що сестра наслідуватиме тільки в кращому. Ще раз обговоривши з батьками завтрашній день я попрямувала до себе.

Що якщо Дерек все ж приїде просто завтра? Так, авіаквитків практично не дістати, але є ж машина. Він не любить таких довгих подорожей за кермом, але заради моменту неминуче зробить виняток. І що тоді робити? Чому, чому, долі знадобилося покарати мене за брехню саме так.

- Можна? - тихо постукавши, Оля сунула голову в двері.

- Хтось навчився стукати? - беззлобно всміхнулась я.

- Я не хотіла….

- Заходь, - я постукала рукою по кріслу і трохи посунулася в ньому. Сестра ніяково примостилася поруч.

- Мені шкода, що ти дізналася так, - повільно почала я, - Хотіла вам всім сказати після випускного, але все таємне вкрай невчасно стає явним. Не знаю, скільки ти чула .... Але, так - ми з Дереком розлучаємося.

- Якщо чесно і так було зрозуміло, що щось трапилося, - після паузи сказала Оля, - Ти приїхала сама і так надовго.

- Прости, що ні приїжджала раніше. Що мене не було поруч стільки часу, - я закусила губу, намагаючись стримати підступаючі сльози, - Це не тому, що я не хотіла ....

- Припини, - вона обняла мене, потім відсторонилася і заглянула в обличчя, - Припини звинувачувати себе в тому, в чому а ні краплини не винна. Ти була поруч. І що, якщо частіше за все не фізично! Ти зі мною говорила, пояснювала. Я могла тобі розповісти про все. Про те,навіть, про що не могла подружкам і тим більше мамі. Ти допомагала мені, підтримувала, - і лукаво посміхнувшись додала, - Возила по світу і купувала дорогі шмотки.

Великими пальцями вона, зовсім як я колись, стерла сльози з моїх щік.