Читати книгу - "Відлуння, Оксана Усенко"

Сергій

Сергій підскочив з ліжка під грізне завивання кішки, дзвін чогось розбитого та, несподівано, жіночий вереск. Вереск швидко трансформувався у довгу багатоповерхову і явно реальну лайку в сусідній кімнаті. Чоловік поспіхом зірвався з ліжка та вчепившись за одвірок (було не до вдягання протеза) заскочив у сусідню кімнату. Увімкнуте світло продемонструвало картину від якої Сергій спочатку трохи сторопів, а потім ледве не розреготався вголос.

Дівчина, з якою він деякий час намагався зустрічатися після госпіталю, забилася в кут та вхопивши парасольку-тростину намагалася відбитися від Ефіри. Струнка кароока шатенка у джинсах та червоній блузці переляканими очима стежила за кішкою, що припала до підлоги й азартно потріпуючи хвостом, явно планувала напад. І, схоже, не перший.

— Агов, брейк! Що тут за нічний цирк? — нарешті оговтався Сергій, сонно мружачись від яскравого світла.

— У цієї скаженої морди спитай, — прошипіла дівчина, руки якої прикрашало кілька подряпин, котрі вже починали активно кровити.

Ефіра, побачивши, що хазяїн вже готовий розбиратися, вирівнялась й кинувши зневажливий погляд на гостю, відійшла вбік з виглядом «я її знешкодила, тепер вона вся твоя. Але навіщо тобі таке сміття?».

— Марино, битися вночі на парасольках з котами, то занадто навіть для тебе, — хмикнув Сергій, критично роздивляючись гостю.

— Я не винна, що вона у тебе пришелепкувата, а може й скажена. Ти давно її перевіряв? Може її час приспати?

— Не мели дурниць, — закотив очі чоловік. — Вміння розуміти тварин, як і квартирні крадіжки, то явно не твоє покликання.

—Та я лише хотіла забрати власні рече! Не треба мені чужого!

—Ну, що я можу тобі сказати, ти обрала загадковий час та метод, — розвів руками чоловік.

—Який змогла, такий і обрала. Вдень у мене робота, та й тебе спіймати між лікарнею та майстернею то неможливий квест, — пробурмотіла дівчина.

— Угу. Все, згортай свою парасолькову оборону, злодійка-невдаха, та пішли у ванну, оброблю подряпини, — хмикнув чоловік і розвернувшись стрибнув на ліжко де почав вдягати протез.

Марина, стежачи поглядом за Ефірою, обережно, не ризикуючи полишити парасольку, попрямувала вздовж стіни в бік ванної кімнати. Кішка уважно спостерігала за переміщеннями «ворога», але не робила жодних рухів.

Сергій вдягнув протез, пішов до ванної кімнати, відкрив двері та вимагально простягнув руку, пропонуючи дівчині віддати парасольку. Марина невдоволено скривилася, але нарешті віддала своє грізне знаряддя та ще раз підозріло озирнувшись на кішку, зайшла до ванної кімнати. Сергій відмітив, що окрім рук, Ефіра встигла подряпати Марині шию та у кількох місцях порвати блузку.

—Ти казав, що можеш спросоння не дуже адекватно реагувати на підозрілі звуки, але забув попередити, що твоя вусата вважає себе Цербером.

— Запевняю тебе, ти познайомилася далеко не з усіма її бойовими навичками, — посміхнувся Сергій, кинувши погляд на Ефіру, котра всівшись біля одвірка невимушено контролювала «ворога».

— Яке щастя… Ніколи не любила цю скажену паскуду, — пробурмотіла Марина, доки чоловік діставав ватні тампони, перекис водню та обробляв подряпини. Ефіра відверто невдоволено споглядала на дії господаря.

— Для скаженої вона занадто спокійна. Тобі не здається? — хмикнув Сергі. — І зауваж, раніше, доки ти не вломилася у квартиру, як професійний домушник, Ефіра на тебе не кидалася.

— Я нормально зайшла. Просто ти від ліків спав, як убитий! А що не кидалася, то її щастя! Бо я б її швидко мізки вправила! Та влаштуй вона мені таке, доки ми були разом, у тебе б вже був позаплановий котячий пояс! — скривилася дівчина, кинувши розлючений погляд на кішку.

— То ще питання, хто б з кого пояс зробив. Радій, що вона тебе не прийняла за русню, бо тоді ти й без очей могла полишитися,  — знизав плечима Сергій.

— Та я просто не хотіла тебе турбувати, — скривилася Марина.

— Ефірі то здалося сумнівним поясненням.

— Та що там знає це чотирилапе непорозуміння! — смикнула підборіддям Марина.

Сергій вкотре подивувався, як він примудрився взагалі спокуситися цією дівчиною. Так, зовнішність вона мала гарну і в ліжку була вправна, але ж варто було одразу звернути увагу на відверте несхвалення Ефіри. Та й деякі інші моменти… Сергій з Мариною досить швидко розбіглися, бо дівчина почала демонструвати свої вміння ще й колезі по роботі. А коли Сергій дізнався про це та спокійно вирішив звільнити дорогу конкуренту з повним набором кінцівок, дівчина його звинуватила у зраді, аргументуючи тим, що він якось, посеред ночі назвав її чужим ім’ям… Кумендний  аргумент. Сергій іноді дійсно повертався зі снів трохи дивним, але ж то були сни, а не чуже ліжко. Але жінки часом видають неймовірні здібності по сплітанню виправдань з ахінеї. З таким плетінням жодний здоровий глузд не впорається.

Обробивши подряпини, Сергій дозволив Марині зібрати залишки своїх речей (менше мотлоху буде у квартирі). Ефіра, мов суворий наглядач, потріпуючи хвостом уважно спостерігала за діями дівчини. Від того тріпання хвоста Марина часом нервово смикалась, що відверто смішило Сергія.

Вже виходячи з кімнати дівчина простягнула руку, щоб забрати навушники, на що Ефіра миттєва махнула кігтистою лапою.