Читати книгу - "Бачу ціль, шукаю сенс, Ванда Кей"

- Нерозумно було б подумати, що такій дівчині, як Емма, не властиво вередувати і ставити незручні запитання.

- Але це так смішно.

Яка нісенітниця! Я не вірю, що це можна розглядати як причину і ставитися серйозно.

- Згоден, - упевнено киває Фелікс. - Ось тому мій мозок посилено працює над планом подальших дій. Я вже встиг зробити кілька дзвінків спільним знайомим. Поки що безрезультатно. Але щойно комусь стане щось відомо про неї, вони проінформують мене. Дочекаємося ранку. Май терпіння, друже.

Я відчайдушно жену машину нічними вулицями міста. Світло від сліпучих фар зустрічних машин вихоплює з темряви картини близького минулого... Обличчя Емми таке виразне, таке рідне, таке близьке. Воно бачиться мені тільки таким, яким воно було в наш останній ранок, на світанку.

Погані думки лізуть у голову поза моєю волею. А раптом я не побачу її ніколи більше. Самотність, більш тяжка, ніж раніше, накочує безжальною хвилею. Полегшення не буде, душевна рівновага моя похитнулася і поки не побачу її, до норми не повернеться.

Після болісної, безсонної ночі настає суворий ранок. Машинально готую і п'ю каву, стоячи з чашкою в руці біля вікна. Звичайний пейзаж не викликає емоцій, але сприяє критичному мисленню.

Жену геть кепські думки, не дозволяючи зневірі брати себе за горло. Я не дозволю, щоб мені перерізали горло. Нещастя відступить.

У дзеркалі бачу своє розгублене обличчя, що втратило розум. Відчуваю себе абсолютно розбитим і жалюгідним. Мій внутрішній звір доїдає останні крихти, які ще залишаються в мені живими.

Я вирвуся з його загребущих лап, не дам себе загризти живцем. Схаменися, Артуре! Де твоя залізна сила волі?

Оживай, дихай... Сум не найкращий помічник у справі.