Читати книгу - "Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі"

розмови, які вона вже подумки спланувала, рядки запитань, передчуття задоволення, коли вона змусить її розкритися перед

нею. А тепер — немає, немовбито хтось клацнув рубильником.

Тепер важко було хоч трохи не пройнятися Кортесовими

поглядами. Адже виявилося, чужопланетяни вбили одну з її

пастви.

«Може, це все-таки ненавмисно». Намір має значення. Інакше

Всесвіт не мав би для неї сенсу.

Анна стала завершувати свій візит і сподівалася, що Кріс не

помітить її розгубленості. Потім вона пішла шукати

призначений їй намет, де хотіла спробувати відпочити. Але

вірити в свою спроможність це зробити підстав не було. Палатку

вона знайшла, і до неї незабаром прийшла Тіллі Фейґан. Анна

підняла вітально руку, та не встигла й слова мовити, як Тіллі

кинулася їй на шию та здушила до тріску в ребрах. Її обійми

виявилися напрочуд міцними як на таку худющу жінку.

Коли Тіллі нарешті їх трошки послабила, Анна видавила із

себе слова:

— Думала, я… змінюся.

— Це й моя провина, — визнала Тіллі й знову здушила її

в обіймах. Анна зрозуміла, що їй просто треба скинути цю

енергію, й гладила їй спину, поки та не розімкнула рук.

За пару секунд Тіллі відпустила Анну й відступила трохи назад: очі блищали від сліз, але на обличчі грала усмішка.

— Я рада, що ти не загинула. Всі інші з «Прінса» ніби стручок

якийсь.

Анна вирішила не уточнювати, що б це могло означати.

— «Бегемот» перетворився на щось рідне, — правила далі

Тіллі. — Якщо ми ніколи не дізнаємося, як вибратися з цієї

пастки, тут умиратимемо найдовше. Престижний район

повільної зони.

— Ну... це важливо.

Тіллі розреготалася. Вона дістала сигарету й прикурила на

ходу. На приголомшений погляд Анни жінка відповіла:

— Тут можна. Багато хто з поясан курить. Зробили собі кумир-ню з повітряних фільтрів, але отруйні частки вдихають у легені

з рекреа ційною метою. З них очманіти можна.

Анна усміхнулася й відмахнула від обличчя пасмо диму.

— Отже, — говорила далі Тіллі, вдаючи, що цього не

помітила, — я стала вимагати, щоб мене посадили на перший же

човник. Тобі вдалося затримати Голдена?

— Я його не знайшла, — відказала Анна. — Тільки його екіпаж.

Зате, здається, врятувала їхні життя.

Спершу їй здалося, Тіллі якось неприємно перемінилась

в облич чі, але це було не так. В її погляді чаїлася не прохолода, а біль. Анна поклала руку на її плече.

— Мені треба, щоб ти з деким поговорила, — промовила

Тіллі. — Можливо, тобі це не сподобається, але ти це зробиш

заради мене. Я більше ніколи й нічого в тебе не проситиму, а от

ти матимеш, чим на мене вигідно тиснути до кінця життя.

— Чим я можу бути корисна?

— Ти допоможеш Клер.

Анні здалося, навколо неї зникло повітря. Вона знову чула

кри ки, від яких перехоплювало в горлі, й удари, від яких

здригалася клямка на дверях комори. Вона чула Крісові слова

про смерть Тари. Вона бачила Кортеса й чула деренчливий

відчай у його голосі. Вона перевела подих.

— Так, — відповіла Анна. — Звісно, допоможу.

Розділ тридцять третій. Бугай

–Вам потрібно підвестися, — промовила докторка Стерлінґ.

Від обертання в неї змінилося обличчя, осунулися щоки

та опало волосся. Тепер вона здавалася старшою та знайомішою.

— Я думав, мені не можна рухатися, — сказав Бугай

і закашлявся.

— Це було тоді, коли я хвилювалася за ваш спинний мозок.

А тепер мене бентежать ваші легені. У вас і так проблеми

з відхаркуванням. Настільки, що я вже готова діагностувати

легку форму пневмонії.

— Зі мною все буде гаразд.

— Сила тяжіння, що з’явилася від обертання, не піде вам на

користь, якщо ви й далі лежатимете на спині, — заявила лікарка

і для більшої переконливості поплескала його по плечу. — Вам

би сидіти побільше.

Бугай аж скреготнув зубами.

— Та не можу я сидіти. В мене немає м’язів живота. Я нічого не