Читати книгу - "Брама Абаддона, Джеймс С. А. Корі"

можу робити.

— У вас регульоване ліжко, — не змигнувши оком, відповіла

вона. — Поправте, як вам зручно, і залишайтеся у вертикальній

позиції якомога довше.

— Хіба ж хребет від цього не скривить іще гірше?

— А ми вам зробимо якийсь фіксатор, — продовжувала

жінка. — Принаймні жити можна, коли відмовили ноги. А от

якщо відмовлять легені, то категорично ні.

У палатах лазарету відбулися зміни. Через обертання тору

довелося позбутись багатьох нововведень, які, наскільки

можливо, перетворювали корабель поколінь на військовий

зореліт. Під час модернізації всі медпункти й екстрені душові

повернули на дев’яносто градусів, щоб ними можна було

продовжувати користуватися незалежно від польотного статусу

корабля. Все, що мало служити підлогою в конструкторському

проєкті, здавалося, незапам’ятних часів, перетворилося на стіни,

а тепер знову стало підлогою. Від усього тепер відгонило

непевністю. Обманним рухом, вилитим у промисловій сталі та

кераміці. Як ніби щось колись зламалось, а тепер зрослося

неправильно.

— Зроблю все, що зможу, — промовив Бугай, зціпивши зуби, аби знову не розкашлятись. Якщо мені вже доведеться сидіти, то

можна щось таке придумати, на чому я зможу пересуватися?

Я втомився від однієї й тієї самої кімнати за цей час.

— Не раджу.

— Ви мене зупините?

— Я? Ні.

Вони на якусь хвилину обоє замовкли. В повітрі між ними

ширяли розчарування й ворожість. Обоє недосипали. Обоє

працювали до зносу, щоби врятувати від смерті якомога більше

людей. І обоє постійно дошкуляли одне одному.

— Зроблю, що зможу, док, — промовив Бугай. — Що там зараз

відбувається?

— Люди вмирають. Але все менше. На цьому етапі майже всі

критичні пацієнти або стабільні, або мертві. У всіх інших

приблизно одні й ті самі проблеми. Терапія і підтримка. Більше

уваги потребують поранені з різноманітними внутрішніми

ушкодженнями, які ми спершу проморгали, а тепер

намагаємося дати їм раду, поки не стало пізно. Відпочинок, багато рідини, незначні фізичні навантаження і молитви.

— Зрозуміло, — подякував він, коли в нього продзвенів вхідний

сигнал на планшетнику. Новий запит. З борту «Хаммурапі», марсіянського фрегата, на якому сидів під арештом капітан

Джим Голден.

— А у вас що новенького? — запитала докторка Стерлінґ. Вона

міцно стисла вуста. Вона знала відповідь. Бугай натиснув на

кноп ки управління ліжком і перевів його в положення, максимально наближене до сидячого. Він відчув різницю

в диханні, і тепер йому щонайменше стало важче стримувати

кашель.

— Розкажу за хвилинку, — відповів він і прийняв вхідний

дзвінок. На екрані з’явилася капітанка Джаканде.

— Капітанко, — привітався з нею Бугай єдиним словом.

— Пане Вако, я отримала ваше крайнє повідомлення.

— Ви ж навряд чи зв’язалися зі мною, тільки щоб обговорити, як доставити бранця і рештки вашого екіпажу?

Вона не всміхнулася.

— Я хотіла вам подякувати за те, що знайшли місце, де

розосередити наш медичний персонал. Та все ж я більше не

переводитиму вам на борт ані членів свого екіпажу, ані

арештанта під ваш нагляд.

— У вас критичний некомплект на кораблі. Людей не

вистачить навіть сформувати мінімальний екіпаж. Якщо

порахувати всіх ваших поранених, медиків і поранених медиків, то у вас лишиться всього третина від повного складу.

— І ми вам вдячні за те, що ви надали їм прихисток.

— Я говорив про інше. Зараз ви маєте в підпорядкуванні всього

третину, а то й менше людей від необхідного. Їм доводиться

тягнути лямку на подвійних, а то й потрійних змінах. Земля все

ще бухтить і наполягає на видачі Голдена. Він ще має відповісти

за знищення «Син Юна».

Бугай змовчав про зізнання Кларісси Мао. Цю карту він може

розіграти пізніше. Чоловік підняв руку:

— Ми всі бачили, як близькі й небайдужі нам люди гинуть від

чогось, чого ми не розуміємо. Ми всі в траурі, ми всі налякані.

Якщо ми не об’єднаємося, то хтось може вдатися до дій, про які

потім шкодуватимуть усі.

— Військовий статут Марса передбачає, що…

— Я вже розпочав розслідування