Читати книгу - "Вітер, Черкащенко Дарія"

Зі сторони головних воріт було чутно команди: "Готуйсь! Стріляй!" Мабуть, ворог вже біля стіни. 

Я попросив Майкі на всяк випадок прибрати ліану, потім ми всі разом поспішили до Торена. Я вирішив залишитися драконом, так я відчував себе більш захищеним та сильнішим. 

Учитель тим часом встиг загасити пожежу. Весь чорний, сильно кашляючи він якраз виводив декількох людей із замку. Врятованих значно побільшало, всі вони важко дихали, кашляли, дехто лежав на землі без тями. Ними вже опікувалася Тара. Майкон одразу ж кинувся їй допомагати. Я був дуже радий бачити лікарку, її батька, та слугу Віліса серед врятованих. 

Раптом, ми знову почули вибух. Не такий гучний, але всі з переляку присіли на землю, жінки та діти скрикнули. Рей заскавчав, та притулився до ельфа. Всупереч очікуванням, гуркіт роздався не зі сторони головних воріт, а зі сторони хвіртки на задньому дворі, якою користувалися слуги. 

Торен скомандував всім, хто може битися, бігти туди. Решті десь сховатися, та допомогти перевести тих, хто постраждав від пожежі. 

Хлопці, окрім Майкона, не вагаючись побігли за вчителем. Аїн перетворився на вовка, та поскакав слідом. Я ж трохи затримався, велівши Тісі допомоги ельфу та лікарці з постраждалими. Попросив Еріс не вдавати геройку, залишитися у безпечному місці та приглянути за братами. На щастя, ніхто сперечатися зі мною не став. 

На задньому дворі розгорнувся запеклий бій. Я мав рацію, на нас знову напала зграя перевертнів, на цей раз їх було десятеро. Разом із ними було з десяток воїнів, на обладунках яких я встиг помітити знайомий герб графа Емара, а позаду них командував він сам. Хлопці маги взяли на себе перевертнів, з іншими билися вартові замку, які прибігли на допомогу. Сили були нерівні. Аїн, маючи невразливість зчепився одразу з двома вовками. Елан, мабуть, з переляку, зміг створити одразу два земляних елементаля, які захищали його з двох боків. 

З риком, я кинувся у бій. Дихнувши полум'ям, я обпік декількох воїнів та трохи налякав їх, тим самим допомагаючи нашим вартовим та надаючи їм перевагу у силі. Потім кинувся до Аїна. Допомагаючи крилами, я в один стрибок опинився біля нього, вхопивши одного з перевертнів, силою рвонув його в бік відкидаючи, та ламаючи шию за яку міцно вчепився зубами. Вовк голосно заскавчав та затих. Перевертні відчули загибель побратима і трохи втратили запал битви. Хлопцям вдалося їх відтіснити назад, до замкової стіни. 

Раптом пролунав ще один вибух. На цей раз вже сильний і зі сторони головних воріт. За ним ще один. Та що ж це таке? Звідки вони взяли цю руйнівну зброю? Можливо це те саме, про що ми чули на завданні? 

Звісно, подумати над цим мені ніхто не дав. Нові вибухи, повернули перевертням бойовий запал. Вони кинулися в атаку з новою силою. А зі сторони воріт до нас бігли нові нападники, які все ж зуміли пробитися. Щоб краще оборонятися, ми, мимоволі,  збилися в коло, прикриваючи один одному спини. Вартові вправно орудували мечами, ми кусали нападників зубами, відлякували вогнем, та відкидали сильними потоками води, або вітру. 

На жаль, чисельна перевага давалась в знаки. Ще й перевертні протистояли магії. Серед наших вартових теж були втрати. Елан підхопив меч одного із полеглих, та теж вступив у бій. За допомогою магії крові Рінол зміг зачарувати одного з нападників і тепер він бився за нас. Але сам хлопець не мав змоги брати участі у битві, він трохи відступив, в середину кола, щоб вільно керувати своєю "маріонеткою". 

Але цього виявилось мало. Нас тіснили, ми продовжували втрачати вартових, більше ніж нападники своїх воїнів. Тайлор перейшов до рішучих дій, він різким поривом вітру відкинув від нас всіх супротивників, та скомандував:. 

- Рін! Воду, багато!

Хлопець змусив того чоловіка, яким керував відійти далі та проштрикнути собі мечем ногу. Потім підняв руки й зі сторони моря до нас понісся величезний потік води. 

- Сар, підхоплюй та разом робіть навколо нас велику та широку стіну, - вигукнув Тайлор. - Я заморожу. 

Ще мить і навколо нас виросла крижана стіна, але з того боку одразу почали її ламати.

- Нам треба відступати! - рішуче заявив Тайлор.

- Куди? - запитав я, разом з Еланом та Тореном. Потім вже сам додав: - Та і ми не зможемо кинути решту. 

 - Так, але ми зазнаємо великих втрат. Нам не вистояти. Я мушу врятувати хоч когось. - У голосі Тайлора прорізались нотки паніки. 

- Я зміг убити вісім перевертнів, а тут їх дев'ять на сімох чарівників, - відповів я. - Впораємося. 

- Так, але вони ледь не вбили тебе, - заперечив Тайлор. - А ще зараз тут не лише вовки, але і кілька десятків воїнів. Та і ви ж нікого не вбиваєте, ви тільки захищаєтеся. 

- Вбивати важко. - Аїн створив слова, сумно притиснувши вуха. 

Інші лише кивнули, підтверджуючи його слова. 

- Але ж ви розумієте, або ви їх, або вони вас? - вступив в розмову один із вартових. - Он, дракон же зумів одного вовка прикінчити, - він кивнув у мій бік. 

- Я випадково, - признався я. Я розумів, що це противник, який сам прагне моєї смерті, але мені було його шкода. Мені не хотілося піддаватися тому божевіллю, яке охопило мене в лісі. Раптом, мені згадався урок, коли ми всі разом билися з плющем, який створив Дірас. - В мене є ідея! - вигукнув я.

Я зосередився, та став старанно створювати слова, голосно, так щоб їх почули ті, хто на нас напав, хто стояв за крижаною стіною, та продовжував її відчайдушно колотити, щоб пробитися до нас. 

- Що вам треба?! - запитав я у них. Всі хто стояв поряд, здригнулися, від моїх гучних слів. Але я не зважав, та продовжив: - Чому ви на нас напали? Що ми вам зробили? А ви, перевертні, ви теж магічні істоти, ви теж страждали від полювання на магів. Навіщо вам наша смерть? Відступіть! Розійдімося мирно! 

Стукіт по кризі припинився і мені голосно відповіли:

- Ви, породження зла! Темної Нури! - Я впізнав владний голос графа Емара.