Читати книгу - "Дві сторони, Єва Басіста"

Роман не міг всю ніч спати. Йому не вірилося, що так все добре складається. Однак хлопця насторожувала Лілія. Він думав, що вона стане злитися на нього, але руда трималася спокійно.

Проте радувало, що у нього є тепер гроші, та він зможе розплатитися з боргами, а потім взагалі зуміє навіть вільно себе почувати у фінансовому плані. Його Лілія зможе купувати собі все, що захоче.

Ця думка дуже гріла його, але якесь хвилювання всередині не давало заснути. Тому він лежав та дивився у стелю. Чекав ранку.

А поки містом гуляла темна ніч, то Олександр ходив вулицями та шукав того безхатька. Молодий лікар заглядав до кожного сміттєвого баку, але ніяк не міг знайти людину, котра виконала його прохання вчора.

Його пошуки тривали до середини ночі. Хлопець навіть почав панікувати. Він знав, що якщо не знайде того чоловіка з гнилими зубами, то Лілія покине його.

Олександр нервово глядів, але йому пощастило. У парку знаходився його об'єкт пошуків. Він лежав на лавці та тримав у руках пляшку та щось бурмотів.

Зеленоокого охопила радість. Він не вірив, що йому це вдалося. Проте радіти було рано. Треба зараз негайно знешкодити його.

- Чоловіче, - звернувся до Григорія Коровая хлопець.

- Чого тобі! - різко прокинувся він, випустивши з рук скляну тару, яка впала та розбилась на друзки. У цей момент одразу почувся їдкий запах спирту.

Таке дуже розізлило чоловіка, який піднявся та став кричати:

- Ти нормальний! Я тебе щас вб'ю! Ти мій мед розлив! Скотиняка!

- Стоп, я не хотів! У мене є для тебе винагорода!

Безхатько шморгнув носом та проказав:

- Невже? За що? Якого зеленого фіга я маю тобі вірити? Га?

- Ти мені вчора допоміг, тому тримай, - сказав Олександр та протягнув йому пляшку з горілкою.

- Що я тобі поміг? - прокричав він, але схопив пляшку.

- Не важливо, - усміхнувся лікар, який до рідини кинув речовину, яка має відправити цього чоловіка на той світ. За розрахунком Олександра, три ковтки та безхатько потрапить на концерт "Нірвани".

- Тоді вали з моїх очей! - гримнув він.

- Так, так, - почав відходити назад хлопець, відчуваючи радість.

Григорій Коровай став відчиняти пляшку. Йому було все одно для чого цей хлопець дав йому спиртне. Йому хотілося пити. Тому став ковтати пекучу горілку, яка лилася по його стравоходу та швидко опускалася до шлунку.

Спочатку Григорій відчував радість та щастя, а потім заснув. Його сон спочатку був спокійним. Він бачив поле пшениці, відчував пориви вітру, тепло сонця, але зненацька пролунав великий вибух. Його тіло впало на землю, а потім настала перед очима вічна чорна картинка.

Саме тої хвилини серце Григорія Коровая зупинилося. Речовина подіяла на м'язи, котрі качали кров та давали життя органам. Тепер вони перестали працювати. Безхатько мертвий.

Пляшка, яка міцно трималася в його руках, впала та розбилася. Вранці їх прибрала працівниця комунальної служби, яка мітлою відгребла скло та викинула до сміттєвого бака.

Саму смерть чоловіка тільки зафіксували ввечері. Звісно ніхто навіть не розбирався, чому він помер, а просто закопали на кладовищі та поставили хрест без імені.

Майже всю ніч не спала Лариса Кученюк. Вона сиділа біля вікна та палила. Тютюновий дим заполоняв її легені та змушував кашляти.

Жінка думала, що їй робити далі, але нічого в голову не приходило. Всі думки блокувалися.

- Не спиш? - зайшов на кухню Дмитро.

- Не можу. Боюся...

- Ларисо, твої страждання нічого не дадуть зараз. Краще лягай спати.

- Я боюся, що мій син наробить ще більше помилок.

Чоловік сумно глянув на білявку. Він не знав, що сказати. Йому хотілося заспокоїти жінку, але не знав, як це зробити. Тому сів біля неї, взяв її за руку та сказав:

- Вір у краще. Я тебе прошу про це.

У відповідь Лариса промовчала, проте її емоції на обличчі говорили, що вона навіть не надіється на краще.

Підла Лілія бреше. Вона має на всіх якийсь вплив. Всі чомусь вірять тій рудій сучці, яка навіть змогла проти неї налаштувати сина. Це було дуже страшно, але білявка нічого не могла зробити. Їй хотілося вбити ту кляту дівку, яка так нахабно брехала та розпалила війну. Але через що? Гроші? Чи може причина ховалася в іншому?

Лариса Кученюк не знала відповіді, але надіялася, що справедливість переможе.