Читати книгу - "Бурштиновий Меч 2, Ян Фей"

!

Так, у мене колись був молоток у Букче. Однак пізніше він був втрачений Брандо. Римлянин ніяк не міг зрозуміти, який скелет врешті-решт підхопив молот. Так чи інакше, він вирішив спочатку підставити Брандо. Такий купець, як він, не міг бути легковажним. У всьому винен Брандо!

.

Брандо чхнув без причини.

.

Вони вдвох пройшли через руїни Андерлського собору. Саме тоді, коли вони збиралися дістатися до певного місця, пролунав раптовий гуркіт. Уламки розпушилися і скотилися з похилої стіни. Потім знизу вийшла людина. Чоловік був одягнений в урочисте вбрання вельможі і мав довгий меч на поясі. Однак його волосся та одяг були вкриті білим вапняним порошком, через що він виглядав запорошеним.

Беннінґер закліпав очима. Йому знадобився деякий час, щоб звикнути до сонячного світла за вікном. Коли він виходив через таємний хід, то не очікував, що земля трісне і лава хлине на всі боки. Його послідовники були поховані у вогняному морі. Він покладався на талісман своєї сім'ї, щоб вижити. Потім він використав свою пам'ять про таємний хід під собором, щоб знайти спосіб втекти.

.

Він відсунув кам'яну стіну і побачив прекрасну людину, яка стояла неподалік від нього. Вона заклала руки за спину і дивилася на нього роззявленим ротом. Беннінґер був скрупульозним і мав дивовижну пам'ять. Незважаючи на те, що він бачив римлянку лише один раз, коли вона була з Магадалом, він одразу впізнав її.

?

Пан Роман?

?

Ах, римлянин був трохи приголомшений. Ти Як ти мене впізнаєш?

!

Це я, Беннінгер. Пані Роман, ви ще пам'ятаєте мене? Я з принцесою. Ми зустрічалися раніше. Беннінгер потай зрадів, побачивши, що дівчина така довірлива. Він не знав, що відбувалося за межами собору, але здогадувався, що обидві сторони перебувають у стані війни. Дівчина перед ним, очевидно, була дуже близька з Брандо. Якби він зміг отримати її в свої руки, у принцеси було б на одного союзника менше.

Ой, ой, серйозно кивнув римлянин. Я знаю. З тих пір, як ви мене впізнали, я нічого не можу з цим вдіяти!

, —

Ах? Беннінґер був трохи приголомшений. Що з цією розмовою? Стривайте, я принцеса —

Ніколи у своїх найсміливіших мріях він не міг подумати, що Ромен зробить такий крок. Ще більш несподіваним було те, що Ромен сховала свій козир за спиною. Коли він зреагував, Ромен уже підняла булаву і замахнулася нею йому на голову.

Сам віконт Беннінгер був на вершині рангу Залізних. Як правило, удар молотком від звичайної людини завдає йому лише невеликого болю. Однак він не очікував, що булава, яку підібрала міс Мерчант, також була церемоніальним предметом. Коли булава вдарилася йому в голову, пролунав спалах золотого світла.

.

Наш бідолашний Беннінгер скрикнув і знепритомнів.

Ти, очевидно, чоловік, але все одно хочеш прикинутися принцесою. Не будь таким, пирхнув і знущався з нього римлянин, наслідуючи ідіому Брандо. Білий Туман безмовно подивився на неї.

.

Але цей хлопець здається досить сильним. Я не думаю, що цього удару вистачило, щоб його вбити. Він скоро прокинеться. Краще знайди щось, щоб його зв'язати. Однак Дух Контракту не був добросердою людиною. Її обов'язок полягав лише в тому, щоб забезпечити безпеку свого підрядника, а не в тому, щоб навчити її, хто правий, а хто винен.

Римлянин погодився і швидко вийняв з сумки білу шовкову мотузку і зв'язав Беннінгера. Все ще не задоволена, вона дістала фіолетову шовкову мотузку і зробила те саме. Білий Туман зітхнув. Ці дві мотузки мали велику історію. Один з них був подарований їй Королевою Льоду, Шовком Олеміса, який міг з'єднати царство смертних з Царством Мертвих. Якби смертний йшов по цій мотузці, він зміг би увійти в Царство мертвих. Іншою була спадщина Королеви Чаклунів, Волосся Тиво. Тиво був королем титанів у Вонде. Легенда свідчила, що він був надзвичайно сильним, і навіть його волосся мало здатність тягнути вгору все, що завгодно. Це волосся також мало здатність збільшувати силу. Однак насправді римлянин використовував його, щоб когось зв'язати.

.

Це було марнотратство. Однак він був безперечно міцним. Як сказав Білий Туман, Беннінґер ненадовго знепритомнів, перш ніж прокинутися. Його пікова залізна сила була набагато сильнішою, ніж у нормальних людей. Однак він одразу зрозумів, що його зв'язали. Він не знав, з чого зроблена мотузка, але зовні вона нічим не відрізнялася від звичайної шовкової мотузки. Деякий час він боровся, але він зовсім не зрушив з місця.

.

Що це означає, міс Роман? — роздратовано запитав Беннінґер. Його світле обличчя і лоб були червоні, і з нього навіть сочилося кілька крапель крові. Він був схожий на пелюстку сливового цвіту на снігу. Це було жалюгідне видовище.

. -

Бранець. Римлянин відповів по суті.

.

Але я на боці принцеси, міс Роман. Я друг пана Брандо. Її Високість і пан Брандо обрамлені Святим Вогняним Собором і вельможами на півночі. Їм загрожує небезпека, треба поспішати і допомагати їм! Беннінґер не міг стриматися, щоб не кричати на повні груди. Його обличчя було сповнене щирості. Він народився з обличчям, яке обожнювали жінки, і в хвилину відчаю він дійсно виглядав таким.

?

Римлянина підняла брови і серйозно запитала: Ви сказали, що Брандо в небезпеці. Хто ти?

Я Беннінгер, віконт Роман. Ви мене не пам'ятаєте, міс Роман? Беннінґер зітхнув. Він був такий злий, що ось-ось зійде з розуму. На жаль, він був на рубці і міг тільки терпіти.

Ой, ой, тепер пам'ятаю! Ви і є той віконт Беннінгер! Дівчина-купець виглядала так, ніби щойно щось зрозуміла. При цьому вона підняла булаву і вдарила його по голові.

!

Ах!

Граната Святого Світла вже була використана, тому Беннінгер цього разу не знепритомнів. Однак біль змусив його нестримно плакати. Що, чорт забирай, зараз відбувається? Що я знову сказав не так? У нього гуділо в голові, і в той же час йому здавалося, що він чує, як у вуха розмовляють десять тисяч людей.

?

Цей хлопець ні до чого доброго не задумав. Він вам бреше. Але як ви про це дізналися?

--

Ой, не довідався, відповів римлянин. Найбільше я ненавиджу цього віконта Беннінгера. Він навіть красивіший за Брандо. Він, мабуть, поганий хлопець.

Серце віконта Беннінгера обливалося кров'ю. Що це за логіка? Він вперше відчув, що його інтелект абсолютно марний, тому що інша сторона абсолютно нерозумна