Читати книгу - "Ігри долі, Анна Квітка"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Еміру Шенгізу і Дживану вдалося укласти перемир’я. Проте Емір готував нову помсту. Дживан видихнув з полегшенням, але це було лише ілюзією.
До Еміра прийшов Мете.
Мете:
«Ти так легко здався? Тоді для чого ти це починав?»
Емір Шенгіз:
«Усе тільки починається».
Мете:
«Тобто?»
Емір Шенгіз:
«Це лише на короткий проміжок часу. Я готую жорстоку помсту. Він дізнається, що таке втрата близьких».
Мете:
«Що будемо робити?»
Емір Шенгіз:
«Завдам несподіваного удару. Коли вони не чекатимуть».
Емір розповів свій план Мете.
Тим часом Айше запросила Зейнеп.
Зейнеп:
«Мамо Айше».
Айше:
«Давно тебе не бачила. Чому не заходиш?»
Зейнеп:
«Не було можливості зайти».
Айше:
«Як ти?»
Зейнеп:
«Добре, а ви як?»
Айше:
«Все добре. Коли ти говорила з Евсун? Я не можу додзвонитися».
Зейнеп:
«Два дні тому. Мамо Айше, не переживайте, зараз я подзвоню».
Зейнеп набрала Евсун. Йшов гудок, але ніхто не відповідав.
Айше:
«Що ж це коїться?»
Айше побігла до Дживана.
Айше:
«Дживане».
Дживан:
«Кажи, Айше».
Айше:
«Ми не можемо додзвонитися до Евсун».
Дживан:
«Айше, що ти таке кажеш? Як це не можете?»
Айше:
«Вона не відповідає».
Дживан:
«Я негайно все з’ясую».
Зейнеп йшла до виходу і по дорозі зустріла Левента.
Левент:
«Зейнеп?»
Зейнеп:
«Кажи, Левенте, чого тобі?»
Левент:
«Я давно тебе не бачив. Точніше, ти не приходила. Через мене?»
Зейнеп:
«Чого я мала не приходити через тебе? У мене були справи».
Левент:
«Які?»
Зейнеп:
«Як це тебе стосується?»
Левент:
«Я дуже сумував».
Він підійшов ближче.
Зейнеп:
«А я – ні».
Левент:
«В тобі щось змінилося».
Зейнеп:
«Забула запитати, як Мелек?»
Левент:
«Добре».
Зейнеп:
«Йди, бо ще побачить нас разом».
Левент:
«Мені байдуже. Зейнеп, за цей час я зрозумів».
Зейнеп:
«Що зрозумів?»
Левент:
«Я хочу бути з тобою, більше мені ніхто не потрібен».
Він нахилився, щоб поцілувати Зейнеп, але вона відхилилася.
Зейнеп:
«Занадто пізно».
Левент:
«Зейнеп, прошу».
Зейнеп:
«Ми не можемо додзвонитися до Евсун».
Левент:
«Як це?»
Зейнеп:
«Можливо, щось сталося».
Прийшла Мелек.
Мелек:
«Коханий».
Левент:
«Мелек, чому ти встала? Йди лягай, можуть бути ускладнення».
Мелек:
«Зейнеп, ти теж тут? Так давно тебе не бачила. Як ти?»
Зейнеп:
«Усе добре, а ти як?»
Мелек:
«Добре».
Левент:
«Мелек, йди лягай».
Мелек:
«Мій коханий, ти такий турботливий. І що робити з ним, Зейнеп?»
Пройшло кілька днів. З Евсун все було добре. Але Зейнеп все надоїло. Цей біль. Через тиждень вона планувала покинути Туреччину. До неї прийшов Левент.
Левент:
«Зейнеп, те, що я чув, правда?»
Зейнеп:
«Що ти чув?»
Левент:
«Ти їдеш?»
Зейнеп:
«Так, їду».
Левент:
«Чому?»
Зейнеп:
«Так буде краще».
Левент:
«Для кого краще, Зейнеп?»
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ігри долі, Анна Квітка», після закриття браузера.
