Читати книгу - "Чорний агат: Втрачена спадкоємиця, Ірина Кузьменко"

Міра, підійшови до Христини, схопила її за руку й потягнула за собою. Зайшовши в жіночу вбиральню, відразу запитала в подруги, де її телефон.

— Міро, що за паніка? Чому ти запитуєш про телефон? — хмикнула Христя.

— Де твій телефон? — стиснувши вуста, ще раз запитала Мирослава.

Дівчина знизала плечима й, скинувши з плеча клатч, почала шукати мобільний. Нахмурившись, через кілька хвилин перевернула сумку, і звідти випала губна помада, ключі від квартири, люстерко та гаманець.

— Телефона немає, — зітхнувши, сказала Христя. — Стоп, ти ж не хотіла приїздити до клубу.

Мирослава, витягнувши свій мобільний телефон, спочатку показала їй пропущені дзвінки, а потім відео-повідомлення. Христина округлила очі, вихопила телефон із рук Міри й захитала головою.

— Що це таке? Якийсь дурний розіграш? Я не телефонувала тобі й не записувала ось таке відео! — вигукнула Христя.

— Саме через це я й приїхала! — сказала Міра.

— Так, мені вже зовсім не до відпочинку! — знервовано промовила Христя.

Мирослава й Христина вийшли з клубу. Глибоко вдихнувши, Христя стрепенулася від холоду й застібнула пальто. Дійшовши до машини, Міра помітила спущені колеса й пригнулася. Христя, обійшовши автівку, сказала, що всі чотири колеса пробиті.

— Та… дідько! Цього не може бути! — тупнула ногою Міра.

Христя, підійшовши до подруги, обійняла її.

— Евакуатор, а потім таксі?

— А в нас є інший варіант? — засмучено сказала Міра.

— Я не хочу нагнітати, подруго, утім скажу. Спочатку хтось викрав мій телефон. Потім пропущені телефонні дзвінки від мене, те незрозуміле відео. А зараз проколоті шини в машині. Я не вірю в такі випадковості.

— Проколоті? — вигнула брови Міра й ще раз схилилася.

Діставши телефон, включила ліхтарик та, провівши руками по шині, намацала маленький отвір.

— Вам, можливо, потрібна допомога? — почувши чоловічий голос, дівчата оглянулися.

З темряви вийшов чоловік і додав:

— Якщо хочете, я можу допомогти!

Міра, дивлячись на незнайомця, насторожилася. Відчувши, як камінь у кулоні став гарячим, торкнулася до нього.

— Дякуємо, ми самі розберемося! — першою відреагувала Христина й штовхнула Міру в бік.

— Таким молодим дівчатам краще не розгулювати вночі. Хтозна, хто ховається в темряві! — сказав чоловік.

Міра, відчувши негативну енергію від незнайомого чоловіка, здригнулася. Христя, поглянувши на незнайомця з-під чола, також насторожилася.

З клубу вийшов Тарас. Він, різко зупинившись, підняв підборіддя й на кілька секунд заплющивши очі. Розплющив і, поглянувши на чоловіка, крикнув:

— Хей, чоловіче, краще відійди від них!

Незнайомець хмикнув і стиснув кулаки. Охоронці клубу неочікувано один за одним почали падати, і Мирослава відразу стала попереду Христі. Тарас вишкірився й, поглянувши на Міру, сказав:

— Пам’ятаєш, я говорив, що в ту ніч на Замковій горі хтось ще був? Я запам’ятав його запах.

— Вовченя, тобі тут не місце, — сказав чоловік та, оглянувшись, змахнув рукою, і Тарас відлетів на кілька метрів.

Дівчата закричали, і Христина, вийшовши наперед, метнула в чоловіка енергетичну сферу. Він миттєво відбив її й, поглянувши на збентежену Мирославу, стиснув кулак. Христина, впавши на землю, почала задихатися.

— Хто ти такий? Відпусти її! — крикнула Міра й підняла долоні. З її рук з’явилася сріблясто-чорна енергія.

— Донечко, мені шкода, що перша наша зустріч саме така! — сказав чоловік і, піднявши тіло Христини вверх, додав: — Або ти підеш зі мною, або вона загине.

Міра, дивлячись на чоловіка, застигла. Від розуміння того, що цей чоловік може бути дійсно її батьком, подих перехопило й болісно стиснулося серце в грудях.

— Гідеон? Зниклий телефон Христини, пропущені дзвінки, відео, пробиті шини в машині — твоїх рук справа, — прошепотіла.

— Я довго шукав тебе, мій чорний агат, і, нарешті, знайшов. Так, цей план поспіхом придумав, утім головне — результат. Ти потрібна не лише мені, але й Корнелії також.

Мирослава, помітивши, що Тарас піднявся, стиснула кулаки й крізь сльози промовила:

— Відпусти Христину!

— О, не варто плакати, доню!

На обличчі чоловіка з’явилася крива посмішка. Він віджбурнув Христину. В цей момент підбіг Тарас і піймав дівчину. Вони обоє впали на землю, і Мирослава, застосувавши магію, вразила чоловіка. Він, відбивши всі атаки, накинувся на Міру, утім сила чорного агату, створивши навколо неї захисний щит, відкинула його. Піднявшись на ноги, чоловік розвів руками й навколо нього почали збиратися згустки тіней.

— Ти можеш захистити себе, утім, хто захистить твоїх друзів? — злісно закричав чоловік.

В цей момент із заднього виходу клубу вийшов Дем’ян. Залишаючись у темряві, дістав із внутрішньої кишені кинджал і кивнув його якраз тоді, коли чоловік спрямував тіні на Тараса й Христину. Мирослава голосно заричала й намагалася силою чорного агату прикрити їх. Корнілов заслонив собою Христю, а кинджал вразив Гідеона. Він, загорланивши, впав на землю. Тіні з вереском миттєво піднялися в нічне небо й зникли.